on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.02.2020, 09:16

Февраль 2020

Мело, мело по всей земле Во все пределы. Свеча горела на столе, Свеча горела. Как летом роем мошкара Летит на пламя, Слетались хлопья со двора К оконной раме. Метель лепила на стекле Кружки и стрелы. Свеча горела на столе, Свеча горела. На озаренный потолок Ложились тени, Скрещенья рук, скрещенья ног, Судьбы скрещенья. И падали два башмачка Со стуком на пол. И воск слезами с ночника На платье капал. И все терялось в снежной мгле Седой и белой. Свеча горела на столе, Свеча горела. На свечку дуло из угла, И жар соблазна Вздымал, как ангел, два крыла Крестообразно. Мело весь месяц в феврале, И то и дело Свеча горела на столе, Свеча горела. Борис Пастернак

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 

Новости региона

17.02.2020, 16:00

Готуйте картини та резюме!

31.01.2020, 11:15

У полоні «Жіночого образу»

31.01.2020, 11:03

Херсонцев приглашают на кинотерапию "Страх перемен"

  Херсонцев приглашают на кинотерапию "Страх перемен" Что ...

Гостинна садиба

Останнім часом змучені стресами й перевантаженнями жителі великих міст прагнуть спілкування з природою - подалі від цивілізації. Усе більшої популярності набуває зелений або екологічний туризм. Розвивається він і в Херсонській області. Наш кореспондент, приєднавшись до групи учнів Цюрупинської гімназії, побувала в селі Іванівці Голопристанського району. Саме там розташована "Марійкина садиба", створена подружжям Ольги і Михайла Жукових.

Хазяйка садиби - пані Ольга гостинно зустріла нас і повела до парку поміщика Рейнера (друга Фальц-Фейна). Навіть і зараз парк зберігає колишню велич і красу: буйна зелень, ялівцева та дубова алеї, спів пташок і - неймовірно свіже повітря! Після екскурсії парком нам пропонують прогулятися до Ягорлицького лиману. Вирушаємо степом у супроводі вже пана Михайла, який дорогою (а йти більше 3-х кілометрів в один кінець) розповідає багато цікавого про ці заповідні місця. А хіба можна передати словами неповторний аромат степових трав? Діти навіть згадали поему Миколи Вороного "Євшан-зілля". "Мабуть, - сказав восьмикласник Богдан, - саме такий запах зілля - степових трав - примусив половецького царевича повернутися додому".
А на лимані - роздолля! Усі відразу ж узялися бродити у прозорій воді, в якій було багато маленьких бичків. Раптом усі підняли догори голови й завмерли: над нами кружляла зграя пеліканів. Це був дарунок Кінбурнської коси малим відпочивальникам.

Поверталися ми швиденько, бо вже добряче зголодніли. Біля садиби нас зустріла хлібом-сіллю пані Ольга. Кожен покуштував смачного домашнього хліба. Справжній український обід чекав на нас у старовинній хаті, обладнаній так, як і сто років тому, адже усе хазяйське начиння в садибі - автентичне. Борщ із пампушками, вареники, зелень і надзвичайно смачний узвар із м'ятою. Після обіду хазяйка садиби вчила нас робити ляльки-мотанки - дуже давню українську іграшку й водночас оберіг. Ляльку без обличчя (щоб чиясь душа часом не перейшла до неї) із сіна, водоростей, ниток, зелені, квітів зробив кожен, і навіть хлопці повезли додому створений власноруч оберіг.
Ми слухали спів групи сільських бабусь (і гру на бубні, рубелі для прання, ложках тощо), їхні пісні, особливо жартівливі, так "заводили" гостей, що ті не могли встояти на місці. Далі було ще цікавіше: під'їхали запряжені кіньми підводи, вимощені пахучим сіном і ми вирушили до єдиної в Європі Олешківської пустелі. Від маленького лошати Орлика, яке бігло за матір'ю, діти були у захваті і всю дорогу фотографували його.

Перше, що вразило у пустелі - колір піску: жовтогарячий, темно-охристий, справжній пустельний. Що тільки не робили діти: стрибали, радісно верещали, влаштовували фотосесії на фоні кучугур. Коли ми повернулися, на нас чекав смачнючий чай із степових трав і домашні пиріжки із фруктами. Після нього - старовинні українські ігри й танці -"Подоляночка", "Просо", "Кривий танець". Бачили б ви, як сучасні дівчатка і хлопці гралися і танцювали! Я не вірила власним очам - як можна так делікатно пробудити в дітях практично на підсвідомому рівні їх національний код!

Потім діти фотографувалися у національних костюмах, зав'язували стрічечки на берізку, загадуючи бажання, гуляли садибою. І діти, і вчителі сказали, що ніколи вони так гарно і вільно не почувалися під час екскурсії: усі відпочили, набралися здоров'я, позитивних емоцій і незабутніх вражень.
Пані Ольга розповіла, що Марійкина садиба (названа так на честь їх молодшої дочки) існує вже третій рік. У неї з'явилися постійні шанувальники: туристи з Києва, Львова та інших міст, які живуть у садибі від декількох днів до місяця. Адже це унікальне заповідне місце, яке поєднує в собі ліс, море, степ, озера, Дніпро, пустелю і повертає нас до національного коріння.

Тетяна Крючкова
Вгору.-25.06.2009

 

2. 24.05.2017 07:04
Артур
Хутор для отдыха и рыбалки. Расположен недалеко от г. Херсон в уединенном месте на острове. Вокруг острова, озера и Днепр Место уникально своим историческим прошлым. Хутор находится на месте летописного средневекового порта.Встретим и проводим приезжающих к нам отдыхающих, ознакомим с местами охоты и рыбалки. Для отдыха на острове имеется все, что нужно: резиновая мотолодка, снасти для рыбной ловли, включая телевизор и компьютер. И что самое главное- это уникальность этого места, уединённость от цивилизации. Настоящие тишина и покой царят здесь. Ждем Вас в этом уединённом раю. +380956533587
1. 20.02.2010 21:09
Ольга Жукова

Мила Тетяно, прочитала Вашу статтю в електонному вигляді і згадала, як весело Ви разом з дітьми у нас гостювали. Ще раз з Михайлом дякуємо Вам за теплі слова. Чекаємо на гостину Вас і Ваших колег з редакції. Приїздіть на зелені свята цього року, затанцюємо Кривого танцю!

Вітаю!

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.