Гуцульський рік
07.09.2007
Херсону пощастило, адже на IX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» завітав один із найдавніших театрів України, найдавніший театр Галичини - Коломийський обласний драматичний театр, колектив якого в наступному році святкуватиме 160 років зі дня заснування.
Цей театр вже вдруге приймає участь у фестивалі. В минулому році Коломийський театр дебютував із виставою «Boa constrictor» за твором Івана Франка. Спектакль був відзначений премією за режисуру Максима Голенка. Цього разу театр показав прихильникам театрального мистецтва виставу-містерію «Гуцульський рік» Гната Хоткевича (режисер-постановник заслужений артист України Дмитро Чиборак). Прем'єра постановки відбулася 19 серпня 1991 року. Це сценічне першопрочитання на українській сцені.
Сюжет вистави дуже простий: це рік життя гуцулів. Костюми, сценографія, звук трембіти, гра секторів, їхня мова - все у виставі відкриває херсонському глядачу унікальний, неповторний колорит Гуцульського краю, його традиції та красу. Образи, показані акторами на сцені, є втіленням природного бажання людини жити в злагоді з Богом, з природою, з оточенням, самим собою, мати мир та спокій у власній душі.
Особливо вражає гра актора Богдана Базилевича (Дмитро) - темпераментний, експресивний, своїми піснями та жартами він надає виставі особливого звучання. За енергетикою його можна порівняти хіба, що з херсонським актором Олександром Мельником.
Марцінко - Сергія Кримського - уособлює нестерпне бажання людини бути щасливою, потрібною, не зважати на життєві негаразди та примхи долі. Цей образ закликає цінувати життя, поважати людську гідність та дотримуватись норм християнської моралі.
Єдиним негативним персонажем у виставі є Параска (Галина Угорська). Актриса дуже тонко і влучно передає характер своєї героїні. Завжди сувора, непривітна, вона кожної хвилини ладна завести сварку чи бійку, викликає у глядачів осуд та зневагу. А смерть Параски є лише приводом порадіти за її близьких у здобутті їхнього щастя.
Вистава «Гуцульський рік» є твором етнографічним і базується на головній концепції Коломийського театру: розкривати національну своєрідність, культурну та мовну самобутність Гуцульського краю.
В час коли театри тяжіють до модерних форм, елітарних робіт, піддаються на спокусу комерціалізації театрального мистецтва, Коломийський театр повертає нас до нас самих, нашої культури, нагадуючи, що ми є українцями - нацією, котра, незважаючи на утиски та насилля, зберегла своє національне коріння. За свій патріотизм і відданість він отримав почесну нагороду «Мельпомени Таврії»: «За збереження та популяризацію національного театрального мистецтва».
До речі, Херсонському театру варто було б взяти приклад: звернутися до драматургії рідного Таврійського краю і врешті-решт згадати, чиє ім'я носить театр.
Наталя Грабовецька
"Новий формат". - 07.09.2007
роланд