Херсонщина багата своєю історією не менше, ніж Америка
Знайомлячись з історією Херсонщини, пізнаючи унікальність її культурної спадщини, все більше дивуєшся, бачачи день сьогоднішній. 10 років тому, після здобуття незалежності України, розпочався закономірний процес пробудження національної самосвідомості. То тут, то там почали виникати різні громадські об'єднання культурно-політичного штибу. Тому цілком логічною була поява послідовників славетних запорожців. Звичайні наші з вами співвітчизники одягали шаровари, вишивання та іншу амуніцію. Незважаючи на схвалення героїчної боротьби козаків радянською пропагандою та владою, херсонський обиватель дивився на них, як на акторів-невдахів, що втекли із заштатного театру. Але кількість козацтва зростала, і одночасно виникало питання: «Чим же займатися?» Тоді ж, з 1992 року, автор цих рядків, організувавши нову недержавну археологічну експедицію, вирішив продовжити дослідження старовин острова Тягин, біля села Тягинка, розпочаті 1914 року В.І. Гошевичем.
Історична довідка: острів Тягін розташований за 46 км вгору по Дніпру від м. Херсона. Тут знаходиться унікальна за збереженням середньовічна (XV-XVI ст.) фортеця та її житлова округа. Фортеця була однією з ланок ланцюга турецьких укріплень уздовж Дніпра та плацдармом для наступу на християнський світ. Крім того, тут виявлено залишки невідомого античного поселення... Справа була нова і потребувала інших технологій у менеджменті, а підтримка держави практично була відсутня. У результаті це спричинило тотальну руйнацію пам'яток археології та архітектури. Ось на цьому розломі й виник союз між нашою експедицією та першопрохідниками нового козацтва. Зрозуміло, що розкопки фінансували не безгрошові козаки, а дві солідні фірми. Просто козацтво стало тією суспільною силою, яка займалася формуванням думки у народі, без краплі насильства. У результаті виникає ідея проведення іміджевого свята 500-річчя першої згадки про запорізьке козацтво. Підстави для цього містяться в літописах, які говорять про те, що в 1492 році наші славні предки потопили в околицях Тягіна турецьку галеру. Після спільного рішення херсонського козацтва, асоціації істориків «Геродот» та управління культури було вирішено у період із 7 по 8 серпня 1992 року провести святкування 500-річчя запорізького козацтва на острові Тягін.
Першим етапом акції було встановлення пам'ятного хреста 2 травня 1992 року, а рівно 10 років тому, 7-8 серпня того ж року, відбулося справді унікальне за розмахом, сценарним ходом та перспективою свято. За приблизними підрахунками, на острів відвідало понад 8 тис. осіб, був прем'єр-міністр, багато відомих політиків і діячів культури. Американські телеоператори були щиро зачаровані побаченим шоу, особливо копією козацької чайки, одягом її екіпажу та справжньою гарматою. Свято явно вдалося, ювілей пройшов... і все поросло травою забуття. Ідея розвитку іміджу регіону канула в Лету. Дивно, чому в тій же Італії, в будь-якому містечку, шанують свої традиції, підтримують їх, роблять гроші зрештою на туризмі, а ми – ні? Наше свято відбувалося одночасно з 500-річчям відкриття Америки Колумбом. Символічно, бо для неї наше минуле теж певною мірою відкриття, але там пам'ятають завжди, а ми – ні. То чому ж провести щось і забути стало звичною справою? Невже здоровий глузд і патріотизм назавжди покинув нас?
Сергій Бахматов, історик
«Такі справи».- №29 (32).- 08.08.2002