Херсону 225 років. Грецький проект та доля Південної Пальміри
Назва Херсон походить від імені візантійського міста Херсон, руїни якого кожен бажаючий може побачити, придбавши одногривневу купюру. Це місто, що було засноване давніми греками та перетворилося на великий духовний, політичний та культурний центр Північного Причорномор'я, грало виключне значення для духовної історії слов'янських народів. Саме, з Херсону пішов мандрувати Дніпром перший учень Христа Андрій Першозваний. Пізніше, у Херсоні прийняв християнство князь Володимир. Й тому, визволення колишніх християнських земель, проходило під знаком відродження Херсону. Катерина ІІ у своєму Указі про створення Херсонської та Слов'янської Єпархії 1775 р. писала «Знову нареченням цим відновляємо ми так само і ті самі славнозвісні назви, що від глибокої стародавності зберігає Імперія, що наш народ є єдиноплемінний, і суща галузь древніх слов'ян, і що Херсон був джерелом християнства для Росії, де по сприйнятті Князем Володимиром водохрещення, світло благодатної віри і щирого богослужіння насаджений у Росії".
Й місто, яке виникло 1778 p., відігравало велике значення у планах Катерини II, перетворившись у третє за значенням місто Російської Імперії. Про це засвідчила сама імператриця Катерина ІІ, яка разом з австрійським імператором Йосипом II, польським королем Станіславом-Августом, послами ведучих держав Європи і своїм імператорським двором побувала в нашому місті в травні 1787 року.
Ніколи більше наше місто не бачило разом такої кількості високих гостей, що не випадково приїхали в місто, назване на честь «джерела християнства на Русі».
Херсон перед очима коронованих осіб готувався стати столицей великої християнської Греко-російської імперії (столицею тимчасовою, до звільнення Царьграда): ясновельможний князь Григорій Потьомкін, засновник нашого міста й Ідейний натхненник цього грандіозного Грецького проекту, передбачив, здавалося, усе: від грецьких назв нових міст Новоросії (Мелітополь, Севастополь, Сімферополь, Овідіополь і т.д.) до процедури коронації в Херсоні онука Катерини II - Костянтина.
І хоча в Грецькому форштадті (передмісті) Херсона було не так вже й багато кам'яних будинків, а в двох інших форштадтах - Військовому і розташованому за балкою - тільки землянки, придворні поети назвали наше місто Південною Пальмірою, і порівняли вони його з Північною Пальмірою, тобто Санкт-Петербургом.
Образ Пальміри був дуже розповсюдженим у класичній літературі XVIІІ ст. Це був образ ідеального міста, міста-раю, що існував у стародавності в Сирії. Російським поетам дуже хотілося, щоб наші міста перетворювалися в Пальміри. Їм здавалося, що нарешті в Імперії з'явилося крім Санкт-Петербурга ще одне ідеальне місто - наш Херсон.
Дійсно, у Потьомкінському палаці, фундамент якого зараз схований у землі під телевізійною вишкою, можна було зустріти представників найзнатніших прізвищ Росії і колишньої гетьманської України, а також кошових Чорноморського (колишнього Запорізького) козацького війська. Вищі сановники вважали за честь купити в околицях міста собі землі, на яких планувалося звести прекрасні палаци, розбити сади і населити їх вільними людьми. Сам Потьомкін дав волю своїм кріпакам, що жили у Новоросії, і призвав усіх новоросійських поміщиків зробити те ж саме.
Здавалося, Херсону буде славне майбутнє імператорської Росії, яка поєднає в собі християнську віру й амбіції великої держави.
Але хлопчик, онук Катерини, важко занедужав перед самим від'їздом у Херсон, коронація 1787 року не відбулася, потім усякі дрібні безладдя, чергова війна з Туреччиною заважали реалізувати Грецький проект.
І під тиском державної необхідності, були забуті, точніше, залишені на потім наміри відродити християнську імперію на територіях, захоплених мусульманами.
Швидка смерть князя Потьомкіна 1791 року назавжди відсунула прекрасну ідею створення й Ідеальної імперії, і ідеальної провінції Новоросії, у якій ніколи не буде рабства.
А Херсон так і не став столицею, несучи в собі нереалізовані месіанські ідеї. І тільки три корони навколо хреста на старому херсонському гербі нагадували про єдність трьох імперій - Візантійської, Московської і Херсонської.
Другим нищівним ударом по «Південній Пальмірі» стало заснування Одеси: торгова монополія Херсона була підірвана, місто почало стрімко порожніти. Як відзначав історик Чирков, чим краще йшли справи в Одесі, тим безлюднішим ставав Херсон. У результаті з 20 тисяч жителів залишилося в місті не більш двох. І що цікаво, після політичного й економічного краху херсонці забули назви своїх вулиць, що були зв'язані з іменами Потьомкіна, Ганнібала, Суворова. І ще добрих сорок років, як писав географ А.Шмідт, жителі Херсона «орієнтувалися звичайно, як у селах, наприклад, для визначення місця говорили, що воно знаходиться на тій вулиці, де живе такий-то, чи біля такого-то будинку».
А мінливі придворні поети Південною Пальмірою стали кликати Одесу.
Газета “Вільний вибір” №11(12) 2003