Херсону лиш привітно махнули рукою
01.01.2000
До річкового порту повільно заходить "красень-теплохід «Маршал Кошовий». На численні палуби буквально висипає народ: що ж то за місто таке - Херсон?
Народ не звичайний - кінематографічний, а ще богослужителі. Бо ж саме на борту «Маршала Кошового» влаштовано VII міжнародний кінофестиваль слов'янських і православних народів «Золотий витязь». Девіз фестивалю - «За моральні християнські ідеали, за піднесення душі людини». Його організатори - Міжнародне об'єднання кінематографістів слов'янських і православних народів, Держкіно Російської Федерації, Український фонд культури, Міністерство культури Республіки Білорусь, кіноконцерн «Російський фільм», міжнародний фонд імені Олександра Невського.
Почався фестиваль у столиці України зі знайомства з нею -16-17 травня, потім на теплоході «вирушив» по Дніпру за маршрутом Київ-Канів-Кременчук-Дніпропетровськ-Запоріжжя.
І ось «Маршал Кошовий» біля нашого причалу. Поки теплохід швартується, шукаємо серед його населення знайомі обличчя. З радістю пізнаємо Георгія Жженова, Миколу Бурляева, Юрія Іллєнка, Миколу Парфьонова, Раїсу Недашківську...
Щиро вітають гостей на херсонській землі директор обласного державного підприємства «Кіновідеопрокат» Євген Максимов, його заступник Міла Кузьомка, кінознавець Віра Білетіна, друзі, знайомі, журналісти, любителі кіно. Лави останніх, щоправда, нечисленні - адже Херсон за планом організаторів фестивалю, на відміну від інших міст, - не місце творчих зустрічей з шанувальниками кіномистецтва, а місце відпочинку учасників фестивалю. Дещо прикро, звичайно. Але, може, хоч красою дніпрових заплав запам'ятається гостям Херсон?..
А от Білозерці пощастило більше: інтернаціональна група кінематографістів виявила бажання познайомитися з батьківщиною видатного нашого земляка Сергія Федоровича Бондарчука. (Скажу наперед: стрічали делегацію у Білозерці приязно, з хлібом-сіллю. Сердечно поздоровив учасників фестивалю з прибуттям на землю, де зростав великий майстер кіно, заступник голови райдержадміністрації Григорій Задніпряний. В
кінотеатрі відбулася тепла зустріч з численними глядачами. А потім митці буквально встелили гірляндами квітів садибу, що була колись рідною Сергію Федоровичу, зворушливою була зустріч з його ровесницею-сусідкою).
...Поспішає до мікроавтобуса і Юрій Іллєнко. Але все ж встигає дати для «Наддніпрянки» коротке інтерв'ю.
- Фестиваль влаштовано для того, щоб все-таки зберегти кіно як художнє мистецтво, котре дає високу духовну наснагу... Нас нині окупувала «культура», яка лиш заробляє для себе гроші, незважаючи на наші ідеали, тож ми повинні твердо протистояти цьому. Фестиваль не такий великий, як хотілось би. І все ж прекрасно, що він є. 31 країна представила на ньому 150 фільмів за номінаціями: художнє кіно, документальне кіно, студійне кіно, відеоформа. Дуже серйозні дискусії точаться. Є чимало цікавих робіт. Очікуємо нових відкриттів від таких видатних майстрів, як Вайда, Зануссі.
...Чи знімаю я нині кіно? На жаль, з 92-го року не можу знайти коштів для здійснення двох своїх проектів.
...Вважаю, що в українського кіно є майбутнє, але без допомоги глядача воно не виживе. Вкрай необхідна і державна підтримка, потрібна ціла система законів, які захищали б національну культуру і сприяли б її розвиткові.
Вдалося мені побесідувати і ще з однією учасницею фестивалю. Вона відмовилася від відпочинку заради дзвінка в Росію, у Красноярськ, де звісточки від неї чекає сім'я - п'ятеро діточок та чоловік, котрий взяв відпустку на час її мандрівки.
- Я - Ірина Зайцева, режисер документального кіно. Закінчила ВДІК. На фестивалі представляю власну стрічку «Уві сні я гірко плакав» - про вельми цікаву долю одного з видатних італійських митців.
Не сподіваюся бодай на якусь перемогу в конкурсі, однак дуже рада, що беру участь у фестивалі, маю можливість спілкуватися з колегами майже з усіх куточків світу - подорожують на борту теплохода і японці, й китайці, й іспанці, й італійці, і поляки, й чехи, не кажу вже про білорусів, грузинів, українців, з творчістю яких звісно, знайома ближче. Гуманітарна спрямованість фестивалю дарує багато роздумів і вражень про мікросвіт людини. Атмосфера панує дуже тепла, дружня.
Після перегляду й обговорень фільмів до світанку, бува, лунають пісні різними мовами. Але їх розуміють усі, підспівують - як не вголос, то душею. А скільки тут знаменитостей! Назву лиш кілька імен акторів; Барбара Брильська, Катерина Васильєва, Володимир Заманський... Дуже цікаво проходили творчі зустрічі з глядачами, знайомство з містами України, що розташовані на Дніпрі. От учора, скажімо, в Запоріжжі нам показали Дніпрогес, експозицію історичного музею, а кінний театр - неперевершене видовище! Козаки з чубами справжніми, неприклеєними. А як майстерно вони керують кіньми, що виробляють!..
Як працюється мені? Дуже нелегко, Держкіно Росії мало підтримує нас, документалістів, тому ось уже два роки ніяк не можу здійснити свій новий задум...
Отож, схоже, проблеми у кінематографістів однакові. Але очевидно, що фестиваль, показавши нові досягнення творців кіно, хоч на йоту зрушить ставлення до нього можновладців.
Одеса, Севастополь, Київ - такий далі маршрут «Маршала Кошового». Він відчалює, так і не подарувавши херсонцям радості спілкування з кінозірками - артистами і режисерами (лиш дітям в «Україні» показали нову стрічку Володимира Граматикова «Маленька принцеса»). Та потішимо себе тим, що відпочинок у плавнях зачарував їх, народив нові творчі задуми. В усякому разі, видатний оператор і режисер Юрій Іллєнко заявив, що в нього руки сверблять зняти цю неймовірну красу неодмінно.
Олена СКОРА.
1.01.2000 р.
Публікація першоджерела мовою оригіналу
