«Homo ferus»: пазл не склався
Всі фото Ігоря Бойченка
Вистава «Homo ferus або сука-любов» київського академічного молодого театру, яка була презентована в рамках «Мельпомени Таврії», глядачів відверто спантеличила. Навіть тих, хто відкритий до театрального експерименту.
На що глядачі сподівалися? На яскраву незабутню постановку, яка знайде своє місце у переліку улюблених вистав. Бо це Молодий театр, один з найулюбленіших, чиї вистави завжди були одними з найяскравіших - нехай не всі і не завжди приймали їхні експерименти. Бо «Homo ferus» увійшов до переліку кращих вистав Києва, і поруч - таки кращі! Бо жодного негативного відгука не проскочило!
Але не так склалося, як гадалося.
«Homo ferus або сука-любов» - це мікс двох п‘єс Карпенка-Карого «Сто тисяч» і «Наймичка», які, до речі, непогано поєдналися, і якихось реальних подій. «Реальні події» - це, скоріш за все, перетворення однієї з героїнь, Харитини, з наймички на дитину, виховану собачою зграєю (homo ferus, «людина здичавіла», дитина-Мауглі). Передісторії як такої немає - але нехай, ми й самі дофантазуємо.
Загалом, ідея зрозуміла: цивілізована людина страшніша за диких тварин, дівчина, вихована собаками, homo ferus, вивляється людянішою, щирішою, чеснішою за homo sapiens. І головний герой Герасим (який є водночас і Калиткою зі «Ста тисяч», і Цокулем із «Наймички») покараний, покараний двічі: і морально, і фінансово.
Але все одно пазл не складається. Навіть у дрібницях.
Як людина зі звірячими звичками, яка, якщо вірити дослідникам, має бідний словниковий запас, розмовляє складними реченнями, висловлює непрості почуття? Припустимо, недовго пробула дівчинка у тварин.
Чому на неї, таку дивну, не звертають особливої уваги - немовби вона нічим не відрізняється від навколишніх? Нехай, театральна умовність.
І з якого дива нашого ласого до грошей і жінок героя тягне до цієї напівдикунки? Любов зла - і це може бути.
Пишуть про «історію шокуючих стосунків» - а стосунків-то й не було, так, банальне згвалтування.
Хазяїн начебто є власником навколишніх земель - а паркан дірявий та перекошений. Невже це натяк на зубожіння, яке вже й до землевласників дійшло? Чи переплутали соціальний статус героїв? Або місце дії? От якби події десь у російській глибинці відбувалися - повірила б стовідсотково.
І питань усе додається й додається...
Отже, до улюблених вистава так і не потрапила. Хоча актори дуже старалися, і навіть були цікаві образи, правда, епізодичні. Хоча вітали їх традиційно - стоячи.
Але не склалося. Результат: зіпсований настрій і трохи заздрощів до тих, хто поїхав дивитися «Майську ніч» Павлюка.
Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору"
