Підземні таємниці Причорномор'я, чи що цікавило есесівців на Херсонщині

Мабуть, все ж таки в житті немає місця випадковостям. Швидше, так мало статися, що дорогою з Миколаєва до Херсона наші місця в маршрутному автобусі опинилися поруч. Як належить попутникам, які долають разом якийсь відрізок шляху, познайомилися, розмовляли. Відразу ж з'ясувалося, що наші інтереси багато в чому збігаються. Дізнавшись, що я іноді пишу статті на історичні теми, попутник ніби жартома попросив не розголошувати громадськості лише його особисті дані. Я так само, жартома, пообіцяв. Але слово є слово! Микита (назвемо його так, якщо вже доводиться зберігати інкогніто) виявився досить серйозним і захопленим дослідником-спелеологом, який добре знає не тільки історію та побут племен, що населяли колись зону Причорномор'я, а й деякі підземно-підводні таємниці недавніх минулих століть. Мабуть, я вперше в житті пошкодував, що шлях від Миколаєва до Херсона виявився таким коротким. Потім близько години ми розмовляли в залі Херсонського автовокзалу і, нарешті, вмовившись ще раз зустрітися, розлучилися. Слово своє Микита дотримав. Наша зустріч відбулася, і я якнайточніше постарався записати його розповідь. Те, що він розповів, здалося мені спочатку зовсім неймовірним. Однак, знайшовши згодом в Інтернеті підтвердження багатьом фактам, я все ж таки схильний стверджувати, що Микита говорив про те, що знає напевно.

Скарби скіфів – у підземеллях Генічеська?
Почнемо, мабуть, здалеку - приблизно з V-VI століть до Різдва Христового. На той час ставляться легенди про похід перського царя Дарія проти скіфів, що дійшли до нас. Останні виявилися зовсім не схожими на жоден із завойованих царем народів. Вони ухилялися від великих битв, проте за будь-якої можливості, подібно до настирливих ос, жалили і завдавали шкоди грізному іранському війську. Зрештою, не зустрівши «реального об'єкта» для битви, але помітно порідліле і знесилене військо запанікувало. Непереможний цар послав до скіфських вождів переговорників. Натомість безперешкодного повернення персів на батьківщину скіфи зажадали залишити їм увесь військовий видобуток. Рятуючи своє життя, Дарій змушений був погодитись на скіфські умови.

Незрозуміло, звідки взялася ця цифра, проте всі джерела згадують «скромну» вагу отриманого скіфами багатства – 800 тонн, тобто 14 залізничних вагонів-шістдесятитонників! Звичайно, тягати за собою подібні скарби кочовим племенам було зовсім не з руки. Легенда розповідає про те, що це незліченне багатство було приховано скіфами в підземному місті на березі Меотиди – так колись у давнину називалося Азовське море. З тих пір скіфський скарб багатьом не давав спокою. Причому, за деякими твердженнями, воно було заховано саме в підземеллях району сучасного міста Генічеська.

Спуск під землю – не для людей зі слабкими нервами!
Втім, слід зазначити, що подібні геологічні утворення або частково рукотворні споруди досить поширені по всій території Причорномор'я. Практично під кожним сучасним містом є системи недосліджених підземних магістралей. Є такі катакомби у Маріуполі, Мелітополі, Таганрозі, Миколаєві, Одесі, Херсоні, Генічеську – список можна продовжувати. Причому всі ці підземелля не вивчені навіть на 50%.

Скажімо, лише в районі Генічеська виявлено та оглянуто загалом близько 40–50 кілометрів підземних магістралей. При всій серйозності цифр це – крапля в морі. Найчастіше підземні галереї розташовуються різних глибинах, у різних площинах, і дуже непросто буває знайти вхід в інший рівень. До речі, деякі галузі Генічних катакомб створені явно руками людини. Тут помітні сліди роботи інструментами, зустрічаються своєрідні опорні стовпи і кам'яні кладки, що перегороджують прохід. На жаль, багато, мабуть, найцікавіших для дослідників нижніх галерей на сьогодні затоплені водою. Також цікаво, що катакомби, що йдуть углиб під прибережний шельф, не завжди заповнені лише морською солоною водою.

Тим не менш, у всіх підземель Причорномор'я, що знаходяться під відомими нам містами, є одна спільна риса. У жодному місті ви не знайдете більш-менш детальної карти підземних ходів, а всі входи-виходи з них засипані, підірвані або замуровані. У радянські часи всі дослідницькі документи, що стосуються підземних споруд чи утворень, були ретельно засекречені. Щоб провести спуск під землю, потрібно було пройти довгу низку інстанцій, однією з важливих ланок яких був КДБ. Та й зараз дозвіл на те, щоб офіційно спуститися під землю, навряд чи хтось дасть – доводиться діяти старим перевіреним «партизанським» способом.

По суті, певною мірою заборона – це досить розумне рішення. Дилетантам та непідготовленим технічно, фізично та морально – не місце під землею. Існують ділянки, де людину, яка вже багатодосвідчена, не раз спускалася під землю, охоплює безпричинний страх, що межує з жахом і панікою. Виявився погано підготовленим або не зміг взяти себе до рук – втратив єдиний шанс піднятися на поверхню. Такі місця намагаються оминати навіть професіонали.

Що робили німці у катакомбах Причорномор'я.
Можливо, подібні аномальні зони в наших місцях і приваблювали сюди членів німецького товариства з вивчення давньої німецької історії та спадщини предків, знайоміших нам під назвою «Аненербе». Адже зовсім не дарма під час Великої Вітчизняної війни «Аненербе» виявляло особливий інтерес до підземного Причорномор'я. Причому не заради пошуків скарбів скіфів. І навіть збережені сліди перебування нашій землі древніх аріїв для дослідників і збирачів древніх окультних традицій були головними. Тут ховалася явно інша таємниця. «До речі, на стіні однієї з підземних галерей у районі Генічеська, – розповідає Микита, – я сам бачив щось схоже на емблему “Аненербе”, який згодом став одним із ефективних відділів СС. Меч в оточенні стрічки, що перетинається, дивовижно схожою на символ Всесвітньої організації боротьби зі СНІДом».

Паралельно діяльності Аненербе свою роботу в Причорномор'ї здійснював і один із секретних відділів гітлерівської розвідки – так званий відділ Марині Абвер під командуванням капітан-лейтенанта Ноймана. Приблизно з травня 1942 року команда Ноймана працювала в Криму. Потім, у міру настання радянських військ, перебралася на захід: Таганрог, Маріуполь, Генічеськ і, нарешті, Херсон, Миколаїв, Одеса (і знову міста, під якими існувала широка мережа підземних ходів).

А що під Херсоном?
Більш-менш знайомі з херсонськими підземеллями дослідники створили версію, що більшість катакомб, що є під нашим містом, мали певне побутове значення. Це були склади, льодовики, таємні переходи між будинками та магазинами періоду ХІХ-початку ХХ століть. Частину підземель віднесли до залишків фортифікаційних споруд, споруджених в катерининський період. За описами тих, що побували в них, це досить вузькі тунелі зі склепінчастою невисокою (максимум - під 170 см) стелею. «Однак одного разу мені довелося безперешкодно пройти близько 200 метрів по широкому (330–340 см) і високому (215 см) частково обкладеному каменем коридору, – продовжує Микита. – Причому його частина була прорубана у твердих породах на глибині приблизно 7–12 метрів, з нахилом у бік руху. Пройти далі завадила затоплена частина тунелю вода».

З достовірних джерел відомо, що подібний, можливо, менш широкий, але також обкладений каменем хід йде паралельно вулиці Робочій у напрямку однієї зі старих міських церков. Можливо, це різні частини одного й того самого магістрального ходу, призначення якого невідоме. Мабуть, подібні підземні магістралі під Херсоном і опинилися у зоні інтересів команди капітан-лейтенанта Ноймана 1943 року. У зв'язку з цим можна припустити, що таємничий вибух, який зруйнував будівлю міського театру після звільнення Херсона, також безпосередньо пов'язаний з міськими підземеллями. Важко повірити, що радянські сапери, які звикли за роки війни до фашистських «сюрпризів», не перевірили чи не єдину громадську будівлю, що вціліла в місті, на наявність вибухівки...

Не раз доводилося чути і читати на сторінках херсонських газет про те, що до Великої Вітчизняної війни існувала таємнича карта-схема розташування херсонських підземель, засекречена НКВС. А якщо припустити, що вона таки була і потрапила до рук гітлерівської розвідки? Адже ні для кого вже не є великим секретом, що ще до початку війни гітлерівці мали досить сильну та густу розвідсеть на всій території Радянського Союзу. Надалі вона зіграла істотну роль швидкого просування фашистських військ Схід. Мало того, згодом, передбачаючи крах фашистської імперії, саме секретний відділ Маріні Абвер займався пристроєм у підземному Причорномор'ї своїх таємних баз з розрахунком на майбутнє.

Підводні таємниці.
У той же час не стало секретом і те, що в Генічеську, а потім і в Маріуполі від початку гітлерівської окупації знаходилися база італійських підводних плавців-диверсантів і надана їм на допомогу група частин Хорватського військово-морського легіону. Вони, до речі, розміщувалися в каютах радянського 4-щоглового навчального судна «Товариш», що потрапив у фашистський полон. (Не слід плутати з Херсонським «Товарищем», яке з'явилося в радянському флоті вже після війни.) Діяльність підрозділу «Морських дияволів» виявилася досить успішною під час героїчної оборони радянськими військами Севастополя. Однак у подальшому нічим особливим вони себе не виявили й у період радянського наступу
1943 року були переведені в район Середземного моря.

Причому немає достовірних відомостей про переміщення до «середземки» всієї матеріально-технічної бази підрозділу. Зокрема, підводних човнів малюток СА та СВ. Принаймні два об'єкти, які на вигляд підходили під опис цих субмарин, були виявлені в акваторії Генічного порту в середині 1950-х років. Ось тільки дослідити їх ніхто не спромігся. Знахідки порізали та відправили на метал.

Втім, останнє слово італійці все ж таки залишили за собою. Через 10 років після закінчення війни, 28 жовтня 1955 року, в Севастопольській бухті було підірвано та потоплено радянський лінкор «Новоросійськ», колишній «Джуліо Чезаре» – колись гордість італійського військового флоту. За однією з версій, диверсію зробили італійські плавці з підрозділу «Дечима МАС», який став наступником «Морських дияволів». Під час трагедії загинули 605 радянських моряків.

Олександр ЗАХАРОВ // Суботній Випуск № 30 (506) 22.07.2011 (стор. 13)
www.grivna.ks.ua/podzemnye_tajny_prichernomorjaili_to_interesovalo_esesovtsev_na_hersonschine.htm

Напишіть свій коментар

Ваше ім'я

E-mail (не буде опублікований)

* Текст повідомлення

Введіть число, яке Ви бачите праворуч

Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.