on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.05.2019, 09:22

май-2019

Люблю я час грози весною, Коли травневий перший грім, Немовби тішачися грою, Гуркоче в небі голубім. Луна співає голосисто, От дощик бризнув, пил летить, Краплин прозорчасте намисто На сонці золотом горить. Біжать потоки з гір суворих, Пташиний не змовкає гам, І в лісі гам, і шум у горах — Усе підспівує громам… Ф. Тютчев  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

22.05.2019, 13:44

Михайло Толстих у полоні сюрреалізму

22.05.2019, 13:30

В Херсоні покажуть фільм жахів для дітей на великому екрані

22.05.2019, 10:04

Підведені підсумки VII фестивалю «КІНОКАЛЕЙДОСКОП»

> Темы > Литература > Литераторы в Таврии > Ірина Середняк. Сповідь...

Ірина Середняк. Сповідь...

«Моя доля не є героїчною, винятковою. Вона схожа на долі моїх ровесників, чий інтелектуальний розквіт прийшовся на час загибелі радянського суспільства, історичного зламу. Ці події принесли багатьом розчарування... Але у кожної людини є свій маленький острівець щастя, радості, любові, віри. Хай ця книга допоможе вам воскресити їх...»
Звертаючись так довірливо, суто по-жіночому до своїх читачів, Ірина Середняк, автор поетичного збірника Грани судьбы», що недавно побачив світ, ніби продовжує свій вчительський урок із скадовчанами. І із ростовчанами - теж. Урок людського життя.

Свої перші вірші, які увійшли у цей єдиний збірник, вчитель середніх шкіл №3 і №2 міста Скадовська, непересічна у районі і своєю нинішньою громадянською позицією людина Ірина Михайлівна Середняк написала ще жителькою далекого Ростова-на-Дону. Щоб потім писати про наш лазурний берег. І його людей... Врешті, - про себе. І від себе - теж. Своїм близьким, товаришам, учням. Як жінка, як дружина, як громадянка...
Літературознавці-критики можуть, безперечно, віднайти у її творах відступ від канонічних правил віршування. Але - не від правди! Майже святої у зізнанні перед читачем. І все непросте життя - сама перед собою. Як сповідь.

Наталія Гаврись
“Наддніпрянська правда”.- №31.- 28.04.2010.- стр.4

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.