Як емір своє щастя втратив
Унікальний меч східних правителів і легендарних радянських полководців знайшовся в маленькому музеї.
Скарби не продаються
Сюрпризом для вчених закінчилося оновлення експозиції до 120-річчя Херсонського краєзнавчого музею. Високий чоловік неквапливо обійшов усі зали, дістався виставки зброї і просто-таки прикипів очима до клинка за склом. Якийсь час відвідувач — багатий український колекціонер — уважно розглядав його, а потім безапеляційно заявив обомлілій наглядачці: «Я купую цю шаблю за сто тисяч доларів!».
Музей, звичайно, грошей потребує завжди. Однак його співробітники від щедрої пропозиції відмовилися. І зовсім не тому, що він коштує дорожче. Просто загадковий меч встиг побувати в руках східного правителя та легендарних воєначальників. У його історії знайшлося місце і подвигам, і злочинам.
Від Бухари до Каховки
Як виявилося, раритет, що сподобався колекціонеру, потрапив до Херсона з Середньої Азії. Шаблю дамаської сталі з ефесом і піхвами зі срібла, прикрашеними найвидатнішим гравіюванням кубачинських ювелірів, виготовили ще в XIX столітті особисто для еміра Бухари Сеїд-хана.
Втім, голів підданих емір нею не рубав, бо був дуже освіченою людиною - скасував у своїх володіннях рабство та кровну помсту, випустив ув'язнених із підземних в'язниць. А потім узагалі оголосив себе союзником Російської імперії і навіть збудував у Ялті палац (він зберігся і донині як лікувальний корпус санаторію «Ялта» Чорноморського флоту Росії).
Щоправда, шаблю Сеїд-Емір-Абдул-Ахад-хану (його повний титул) довелося покинути, тікаючи в поспіху з почтом і гаремом від частин Червоної Армії в лютому 1920 року з Бухари до Афганістану. На знак повної покори старійшини міста вручили цінний трофей командувачу Туркестанського фронту Михайлу Фрунзе. Той, у свою чергу, 1921 року нагородив нею командарма Першої Кінної Семена Будьонного, який брав участь у розгромі кримського угруповання військ барона Врангеля. З того часу на її піхвах красується гравірування: «С.М. Будьонному від революційної військової ради Південного фронту».
«Позичили» меч пограти
Шабля еміра зберігалася у Семена Михайловича 37 років, але якось полководця запросили на свято мешканці Каховки. Він був настільки зворушений прийомом городян, що презентував на згадку історичну зброю місцевій філії Херсонського краєзнавчого музею.
Так би воно і припадало пилом серед предметів народного селянського побуту, якби не випадок. Років за п'ять компанія хлопців забави заради просто вкрала з музею подарунок Будьонного та приховала на міському стадіоні. Шаблю знайшли і повернули, проте виставити її на загальний огляд вже не ризикнули, а вважали за краще надійності вкрити в сейфі.
Там її знайшов головний реставратор музею Віктор Пиворович.
«Побачивши, що безцінний меч зберігається в приміщенні, навіть не обладнаному сигналізацією, і до того ж покривається дрібними плямами іржі, я дуже стурбувався, - розповідає завідувач сектору реставрації музею Віктор Пиворович. - І наполіг, щоб шаблю якнайшвидше перевезли до Херсона. Там ми її упорядкували, і тепер вона служить окрасою експозиції. До речі, зібрання зброї нашого музею сьогодні налічує близько тисячі експонатів. Хоча до війни колекція була незмірно багатша: дві третини розікрали фашистські окупанти. Викрадені артефакти нам по сьогодні повертають: наприклад, років п'ять тому з Берліна прийшли сокири епохи бронзи».
Науковий співробітник Херсонського краєзнавчого музею Андрій Лопушинський спеціально витяг шаблю еміра зі скляного куба та дав мені потримати її в руках. Є вірна прикмета: срібна розетка із шести пелюстків, яка красується на поясі, прикріпленому до ефесу, приносить щастя та удачу. Що ж, якщо емір забув шаблю в далекій Бухарі, значить, удача правителя невідомими стежками історії «перебралася» до Херсона.
Сергій Яновський
«Голос України».- № 98 (5348).- 30.05.2012.- стор.16
