Як херсонці тікали від Махна
1920 рік завершив у цілому період так званої громадянської війни в Україні. Був розгромлений Врангель, підписані договори про перемир’я з Польщею, про господарський і військовий союз з Радянською Росією. В Україні утверджувався комуністичний режим. Ще боролися у південних губерніях доволі численні загони Махна, Чорного Ворона (Михаїла Архангела), Свища, Іванова та інші, та цей селянський рух вочевидь ішов на спад. Утім, саме Нестір Махно наприкінці 1920-го рушив до Дніпра.
22 грудня з Великої Олександрівки до Херсона надходить панічна телеграма (усі цитати з документів Державного архіву Херсонської області): «Необхідно вислати політбюро, маса провокаторів, бандитів і дезертирів. Загін необхідно вислати. Волвиконкоми і сільради разом з населенням саботують, роботу проводити неможливо. Скрізь і усюди провокація, куркулі та дезертири на боці Махна, агітують, щоб не давати розкладки, говорять не потрібно давати, тому що скоро прийде Махно і він нічого не бере і у нього усе дешеве. Комнезамож розпадається чотири рази, збираю збори – не можу зібрати, треба прислати два відповідальні працівника для призначення Головревкомами у В.Олександрівці та Ново-Архангельську. Вживайте заходів, інакше пізно! Застрайпродкомісар Бушанський».
Які там уже були вжиті заходи – хто знає, та 23 лютого 1921 року начальник 4-го району повітової міліції доповідав: «За відомостями, отриманими мною від розташованого у сел. Качкарівці 129 Курського полка і повідомлення Повітміськчека, паралельно берегу Дніпра по Таврійському боці рухається банда Махна, за одними даними чисельністю 800 шабель і 2 гармати, а за іншими – 800 і 1000 багнетів з двома гарматами, маючи на чолі Махна. Учора зайнята ними Велика Лепетиха. Про подальший рух є три версії: про переправу на Херсонщину у Бериславі; за другою – переправа має бути у селі Золотій Балці і третя – очікують переправу у сел. Качкарівці. Біля Лепетихи, у Каграх розташований батальйон 129-го Курського полку. У Дудчанах, Саблуківці, Качкарівці є загони того ж 129-го полку. Сьогодні очікують у Качкарівці батарею. Заходи охорони нашого берега вжиті».
Через 3 дні загін махновців у близько 2000 шабель раптово наскочив на Велику Олександрівку, порубавши кілька десятків комуністів, міліціонерів, активістів. Червоні війська були не готові до опору. Отож, «...справи в Управлінні знищені, зброя, що знаходиться при Управлінні, забрана. Частина уцілілих міліціонерів ще не відомо де ховається». Доводилося тікати. Начальник 3-го району міліції повідомляв: «У даний час у Бериславі спокійно, на лівому березі у Каховці чутна артилерійсько-кулеметна стрілянина, з Каховки евакуювалося Політбюро з арештованими, і у даний час знаходяться у Бериславі». Після наскоку на правобережжя «банди Махна переправилися на лівий берег Дніпра. Дивізія, що стояла у Ново-Воронцовці, відійшла у напрямі на Велику Олександрівку, райпродком 4 дні тому виїхав у Дудчани, лишивши продовольство й худобу, міліціонери розійшлися, саботують службу. Нач. району Водовозенко невідомо куди виїхав тиждень тому. Помначрайону Матюхін також поїхав у Дудчани, знімаю з себе відповідальність за наслідки району. Н-к Ново-Воронцовської волміліції». У Херсон терміново просили відрядити «повний штат міліціонерів і підрайонного для Новокам’янки і 3 для Качкарівки. З місцевих ніхто на службу в міліцію не йде через не акуратну видачу платні, пайка, обмундирування і подій останніх днів».
...Та невдовзі Махно відступив.
Сергій Гейко
"Гривна" № 43, 19.10. 2006
