on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.06.2019, 09:22

июнь-2019

Червень Червоні барви і зелені, Де червень з фарбами ходив. І літо проситься у жмені – Рясною стиглістю садів. І ластовиння на обличчя, емов метелики, сіда. А літо далі, далі кличе, Де навіть стежка – золота… Володимир Верховень  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Новости региона

25.06.2019, 15:31

В Херсоні відбудеться святкова «Мистецька толока»

19.06.2019, 09:41

Нічний кінофестиваль в центрі Херсона

10.06.2019, 14:37

«Травнева ніч» у червні

> Персоналии > Театр > Книга Александр Андреевич > Кілька сторінок про Книгу

Кілька сторінок про Книгу

Чудовий господар, прекрасний батько, неперевершений директор, неймовірний організатор, талановитий садівник і столяр, режисер, артист та навіть радист... І це лише невелика частинка багатогранності особистості однієї людини - Олександра Андрійовича Книги. Ювілейна дата - 60 років, тридцять з яких пан Олександр працює на посаді директора Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. Маючи за плечима величезний досвід управлінця - він завжди простий у спілкуванні та відкритий до молодих талантів.

Цікаво, що День Народження в пана Книги в переддень Дня театру. Очевидно, що й це вплинуло на ті зорі, які складалися так, що він не став ні військовим, ні моряком, хоча були всі можливості... Завжди активний і енергійний та дієвий. Його день розписаний по хвилинах, а найкращим відпочинком - вважає зміну діяльності. День Народження - це завжди привід підбивати певні підсумки... Ми поспілкувались з паном Олександром Книгою напередодні свята.

- Чим Ви пишаєтесь наразі у своєму житті?
- Пишаюсь сьогоднішньою трупою, яку багато років збирали. Пишаюсь фестивалем, тому що все-таки 21-й рік - це серйозно. Пишаюсь нашими п’ятьма сценами, на яких ми сьогодні показуємо безліч різножанрових вистав. Пишаюсь нашим херсонським глядачем, який сьогодні любить свій театр, розуміє, інколи критикує, але переважно із захватом сприймає вистави. Ту кількість коштів, яку ми заробляємо так це завдяки тільки херсонському глядачу, який приходить кожного дня. Пишаюсь тими структурами, які створені в театрі, тим же театром-кафе... Ми приходимо на роботу вранці і виходимо вночі з театру, тож мені хотілось створити комфортні умови для працівників і, думаю, цим можна пишатись.

- Якщо аналізувати, чи можете поділити на етапи свій творчий шлях?
- Нема коли повертатись назад, але якщо так подумати... Перший етап - це моє пізнання театру, тоді коли я був наймолодшим директором в Україні, мені було 30 років. Тоді ще директорів затверджував Міністр культури. Для мене це було дуже приємно і непросто, я дивився на народних, заслужених, які працювали в той час в театрі. Це був етап становлення, намагання все зібрати докупи і зрозуміти, що таке театр. Потім був етап змагання за глядача, оскільки ми пережили важкі роки, коли людям зарплату не платили. Я переконував колектив, що ми повинні продовжувати грати кожного дня, бо якщо ми закриємось, то комусь від цього буде легше. І так ми переломили ситуацію в колективі і потім був етап роботи з шкільним глядачем. Ми почали ходити в школи і пропонувати якісь речі, знайомитись і ставати ближчими до дітей. Почали школи запрошувати в театр, ставити вистави з шкільної програми...

Був етап, коли я шукав режисерів для театру. Я притягнув Володимира Бегму з Київського театру оперети в Херсон, ми розширили оркестрову яму за рахунок одного ряду в залі. Це був неймовірний період. Потім з’явився Сергій Павлюк, який втілив мою ідею театру-кафе, тому що першу виставу він поставив там. Почалась епоха нашого Павлюка в театрі. Театр отримав звання академічного. Сьогодні нема в Україні обласного театру, я переконаний, який заробляє більше ніж Херсонський театр. Адже ми працюємо на повну і намагаємось бути цікавими для різних аудиторій - від дитячого садка і до пенсійного віку.

- Яке місце у Вашому житті займає сім’я?
- Сім’я і є тим оазисом, де людина відновлюється, Адже, коли тобі важко, коли пробивають твою енергетику, коли тебе ображає весь світ, ти прийдеш додому і стає легше, тим паче, коли є діти. Для мене величезною опорою є мої сини, як два крила, мої донечки, які мене дивують. Наприклад, я й не думав, що Олександра займатиметься професійно дизайном. Зараз вона потужно розвиває свій фешн «KnigaArtStudio», вже свій магазин відкрила, по виставках їздить, наперекір всьому, до цього і син долучається... Сім’я - це непросто, це треба напрацювати. Але мене батьки до цього привчили. Тато весь час в морі, у мами був гектар городу, який потрібно було обробити, мама саджала полуницю... Ми з братом їй допомагали. Тому сім’я в житті людини - це дуже важливо, без неї немає сенсу щось робити.

- Ви конфліктна людина? Чи трапляється шкодувати про щось в житті?
- Я намагаюсь завжди зрозуміти іншого. Інколи, в житті траплялись люди, яких краще обходити стороною. Я ніколи не намагаюсь витрачати час і енергію на з’ясування стосунків з такими людьми. Хай вони йдуть своєю дорогою, а я піду своєю. Безумовно, кожна людина себе гризе і переосмислює якісь речі, але напевно все що не робиться - робиться на краще.

Олександр Мостовий
«Херсонський вісник».- №1.- 03.2019.- стр.4

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.