on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.06.2019, 09:22

июнь-2019

Червень Червоні барви і зелені, Де червень з фарбами ходив. І літо проситься у жмені – Рясною стиглістю садів. І ластовиння на обличчя, емов метелики, сіда. А літо далі, далі кличе, Де навіть стежка – золота… Володимир Верховень  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Новости региона

19.06.2019, 09:41

Нічний кінофестиваль в центрі Херсона

10.06.2019, 14:37

«Травнева ніч» у червні

06.06.2019, 11:13

У Херсоні відбудеться прес-конференція організаторів І Херсонського Морського Фестивалю імені Джона Пола Джонса

> Темы > Кино > Кинокритика > «Кінематограф на межі виживання»

«Кінематограф на межі виживання»

У другу суботу вересня у нашій країні традиційно відзначають День українського кіно. Богдан Ступка, Ольга Сумська, Володимир Горянський та ще кілька відомих вітчизняних акторів сьогодні знімаються активно, от тільки назвати його українським у жодного критика язик не повернеться. Адже знімають практично всі кіношедеври за кордоном. Чи реально пробитися на великий екран молодому талановитому актору, ми дізнавалися у вихідця з села Нововознесенського Високопільського району, студента Російської академії театральних мистецтв «ГИТИС» Віталія Михальцова, який уже встиг знятися у кількох десятках фільмів.

— Віталію, чи потрібна актору професійна освіта? Де в Україні її можна здобути?
— Загалом вважаю, що освіта — не головне. Але останнім часом на пробах у кіно обов'язково спитають, що ти закінчив. В Україні з цим проблематично. Формально одержати диплом професійного актора можна в університетах чи не кожного обласного центру. Зовсім інша річ — яка це буде освіта? Ще з радянських часів відомими у країні залишилися Харківський державний університет мистецтв імені Івана Котляревського, Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого... Та навіть з дипломом останнього — найавторитетнішого — у кіно можна так ніколи і не потрапити...

— А з чого ти сам починав?
— Якщо є талант та професійна майстерність акторської справи, можна спробувати заявити про себе у спеціальні агентства. Але в Україні вони працюють, м'яко кажучи, поганенько. Звертаєшся у професійні агентства Росії, залишаєш резюме, контакти, власне відеопредставлення... І чекаєш. Інформацію про тебе розмістять у спеціальній базі даних та згодом запропонують режисерам для ознайомлення. Звісно, ці послуги не безплатні... Доки молодий актор живе мрією зніматися у кіно, порадив би влаштуватися у професійний театр. Акторську майстерність не втратиш, та, можливо, на тебе хтось з помічників режисерів і агентів зверне увагу.

— Виходить, в Україні актору кіно взагалі неможливо стартувати?
— Майже... Особисто мене у цьому запевнив Дмитро Харатьян. У 2005 році під час спільних зйомок фільму «Про це краще не знати» я відверто у нього поцікавився: як можна пробитися у кіно? «Друже, — відповів він, — якщо ти хочеш професійно зніматися, їдь до Москви». На жаль, такі реалії у нашій країні. І я поїхав. От тільки під час постійних прослуховувань, коли режисери дізнавалися, що родом з України, то частенько відмовляли. Мій типаж, акторська гра, образи цікавили багатьох режисерів і навіть продюсерів, але українська освіта насторожувала: чи не провалю зйомки? Відтак, вимушений був вступити до «ГИТИСу».

Як став студентом, ролі ніби самі почали мене шукати. Так, уже встиг знятися у серіалах «Автономка»(2006),«Солдати-10»(2007), до речі, на мою роль у цій картині претендували понад 2 тисячі акторів, «Дочки-матері» (2007), «Сваха» (2007), «Відкривайте, міліція» (2008), «Город соблазнов» (2009), художньому фільмі «Злочин буде викрито» та інших картинах. Одночасно зі зйомками у кіно доводилося грати у театрах. У Москві без грошей вижити нереально. От і працюєш, де можеш, навіть у рекламі.

— Ти завів мову про гроші... Скільки ж заробляють сьогодні актори?
— До кризи чи після? (посміхається). Кілька років тому мінімальний акторський гонорар становив 300 дол. США за день зйомок. Середній — 500. Зараз ціни трохи похитнулися. Сьогодні за трудодень заплатять від 150 до 300 доларів. Звісно, мову веду про молодих акторів. Так звані медійні обличчя просять близько 5 тисяч. Про заробітну плату актора домовляється його агент. З 2008 року я став дійсним членом гільдії акторів кіно Росії (президент Борис Галкін). Це підвищило мій статус та дозволило вимагати більших гонорарів.

— Зараз знімаєшся у якійсь картині?
— Так, у серіалі «Дикий». Знімають для телеканалу НТВ у Москві. У головній ролі цієї картини грає Ігор Ліфанов. З ним легко та цікаво працювати. А загалом у Москві своя акторська солідарність: якщо ти у картині — з усіма спілкуєшся на рівних і маєш такі ж права. Відомий ти чи ні, режисера не хвилює. Думаю, це правильно. Молодих потрібно підтримувати.

— Акторам часто доводиться подорожувати?
— Коли цього літа відпочивав у Криму, зателефонували з телеканалу СТБ. Мовляв, чекають на зйомки у документальній картині «Чужі помилки». Не встиг знятися — дзвінок з роботи: потрібно у Донецьк (сьогодні Віталій працює актором у Донецькому національному українському музично-драматичному театрі. — В. Л.) на генеральну репетицію. Через два дні викликають до Москви на серіал «Дикий». Звідти — знову на Донецьк. Інколи доводиться пересуватися літаком, але економніше та зручніше автобусом. Але це моє життя, і про те, що обрав саме акторський фах, ніколи не шкодував.

Звісно, хотілося б, аби українські актори мали можливість працювати в рідній країні, аби ролей було більше та гонорари пристойні... Але я переконаний, що труднощі спіткають тільки сильних духом. Чим більше ми їх долаємо, тим значніших успіхів здобудемо. Можна отримати освіту та все життя працювати актором у театрі. Але для мене театр — як для справжнього письменника журналістика. У ньому заробляю на життя, а в кіно знімаюся для душі...

—Дякую за розмову!

Вадим Лубчак
«Новий день».- №37 (4927).-09.09.2010.- стр.22

1. 11.02.2012 22:45
cepik777

Сечас тяжело приходится актёрам в Украине, особенно молодым, зелёным новачкам, которые сразу после завершения учёбы в институтах, коледжах и т.д. вынужденны идти на рынки, стройку. И всё потому, что государство о них не заботится, не представляет им место работы. Хорошо ещё, что кино на Украине чуточку дишит, выживает

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.