on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

«Кінокімерія» ювілейна

Цього року Міжнародний фестиваль аматорського кіно “Кінокімерія” пройшов вдесяте — стартував 28 вересня і попрощався із гостями 1 жовтня. Вперше за 10 років уся фестивальна програма пройшла в Херсоні, без виїзду на море – має ж ювілейна зустріч чимось відрізнятися від попередніх, та й економили, як могли. А ще – святкували, раділи зустрічам із старими друзями і новим знайомствам, дивилися кіно, обговорювали музику, говорили про необхідність створення дитячих гуртків, згадували великих земляків, дискутували про відносини із сучасною Росією... Та хіба ж про все розкажеш?

Частина перша. Кінематографічна
А загалом, журі переконане, що ці 10 фестивальних років не минули марно: не тільки тому, що кращі стрічки “Кінокімерії” презентують Україну на Міжнародному фестивалі незалежного кіно “UNICA” і отримують нагороди, але і тому, що зростає потенціал і майстерність авторів, виявляються нові цікаві сторони творчості, з’являється інший підхід, проявляються філософія і думка.

Журі цьогорічною фестивальною програмою було дуже задоволене. А роботи в них було чимало: а ну ж передивитися 170 стрічок тривалістю від однієї до 20 хвилин! В результаті присудили багато нагород “Кінокімерії” – визначали кращі фільми аматорські, студентські, однохвилинні, створені дитячо-юнацькими студіями та некомерційні стрічки професіоналів, плюс були спеціальні призи та дипломи.

Гран-Прі цього року виборов шістнадцятирічний аматор із Черкас Андрій Яровий з художнім фільмом “Дурман”. Інші нагороди “розлетілися” по всій країні — Дніпропетровськ, Дубно, Івано-Франківськ, Київ, Кременчук, Одеса, Полтава... Але жодна іноземна кіноробота до числа лауреатів не потрапила, хоча на фестивалі було представлено вісім країн.

Не залишилися без визнання і наші земляки. Кращим однохвилинним фільмом стала стрічка Віктора Бикодира та Ігоря Вороніна (Херсон) “Я покажу тобі кіно”. У номінації “Найкращий аматорський фільм” Херсонщина має дві нагороди: друге місце та спеціальний приз від голови Херсонської облдержадміністрації отримав “Постріл” режисера Андрія Богуна (с. Мала Олександрівка Херсонської обл.), третє – “На горошині” режисера Олександра Юдіна (Херсон). Спеціальними дипломами відзначили фільми, які особливо вразили членів журі та глядачів, серед них – “П.О. Покришев” Поліни Севастіної та Дарини Головко ( Херсон) та цикл фільмів “Маленькі історії Великої України” студії “AleksA” ( Каховка), який також отримав спеціальний приз від Херсонської обласної ради.

Директор фестивалю Євген Максимов розповів, що зараз “Кінокімерія”, набравши обертів, викликає інтерес у багатьох кіноаматорів, у тому числі й іноземних. Навіть незважаючи на те, що цього року делегація від України на фестиваль “UNICA” не виїжджала (він проходив у Санкт-Петербурзі) – просто надіслали свою конкурсну програму. Але результат є – дві бронзові нагороди. “Наш фестиваль повинен проходити, найкращі роботи мають потрапляти на “Уніку”, – впевнений Євген Максимов. – І нехай уся Європа знає, що Україна живе і знімає чудове кіно, варте міжнародних нагород!”

Частина друга. Фотографічна
Пліч-о-пліч з кіно крокує фотографія. Тож не дивно, що в рамках кінофестивалю “Кінокімерія” традиційно проходить і Всеукраїнський фотоконкурс “Кіно” (цього року – вже увосьме), більш того, його переможці теж отримують медалі “UNICA”. Звичайно, у центр уваги фотографів тут потрапляє саме кіно – люди з камерами, репортажні знімки з кінофестивалів, зустрічі з зірками, фотозйомка за мотивами відомих стрічок. Але не кінематографом єдиним. Хоча більшість світлин і далекі від основної теми, сприймаються вони як кадри з фільмів – ліричні, емоційні, проникливі, часом загадкові, часом епатажні.

Цьогоріч на розгляд журі були представлені 150 робіт різних фотографів (аматорів і професіоналів, юних початківців і досвідчених майстрів), в основному українських, але і є росіянка, і громадянин Франції. І якщо раніше активну участь у конкурсі брали Крим, Донбас і Луганськ (представники Донбасу майже завжди виборювали “золото” у темі “Кіно”), то цього року представників цих регіонів значно поменшало, і це зрозуміло.

Найкращі світлини можна побачити на виставці у холі “Ювілейного”, там багато цікавих і дуже сильних фотографій. Серед них журі визначило найкращих: переможцями фотоконкурсу серед дорослих стали херсонка Наталя Джерук (світлина “...А музикант іде”) та Марина Литвинова з Артемівська (фото “Поза часом”); серед учасників до 18 років найкращими визнали каховчанку Анастасію Коваль (“Годинник”) та херсонку Альону Самотой (“Ранок”). Почесні дипломи фестивалю отримали Ігор Бойченко, В'ячеслав Савельєв, Агнія Голубкова, Едуард Сердюк, Федір Яровий, Анна Власенко, Ігор Воронін та Анастасія Лебедєва.

Частина третя. Особлива
Якщо у фестивальному русі ви побачили чоловіка у вишиванці, то не поспішайте робити висновок, що зустрілися з українцем. Скоріш за все, перед вами іноземець. Дуже особливий іноземець – Жан Клод Лежисьйон, представник Міжнародної спілки непрофесійного кіно “UNICA”, член журі фестивалю “Кінокімерія”, професор, мовознавець, перекладач, дослідник, мандрівник... На прес-конференції він перш за все звернув увагу на свою приналежність до країни...

– ...Тут написано, що я з Німеччини, але це неправда. Я народився у Франції, та це не має ніякого значення, тому що в сучасній Європі ти можеш жити в одній країні, працювати в іншій і мати свій другий дім у третій країні. Отже, я живу у Франції, але викладаю в німецькому університеті. Це важливо, тому що я не представляю тут жодної країни. “UNICA” – організація міжнародна. Ми дуже пишаємося тим, що працюємо під егідою ЮНЕСКО і приймаємо певні правила, згідно з якими немає ніяких політичних нав’язувань від жодної країни. Я можу вам навести декілька прикладів, коли “UNICA” проводила свої фестивалі в країнах, які фактично не мали стосунків одна з одною, як то було ще за радянських часів зі Східною Німеччиною та Західною Німеччиною. Цього року фестиваль “UNICA” проводився в Санкт-Петербурзі, але Україна при цьому взяла дві медалі – за фільми. Я хочу сказати, що коли ми проводимо міжнародні фестивалі (і через декілька років такий фестиваль буде і в Україні), немає ніякого політичного тиску чи напруження. Ми просто друзі, які займаються виробництвом кіно.

– Пане Жан Клод, а чому ви вдягаєтеся у вишиванку?
– Вперше я познайомився з Україною, з українською культурою, коли встановився зв’язок між університетом, у якому я викладаю, і університетом у Чернівцях. Ми 2 місяці досліджували для ЮНЕСКО національні традиції, фольклор, національний одяг. Та скажу вам по секрету: цю вишиванку я купив, щоб також показати своє ставлення до того, що відбувається на сході України. Це тільки натяк. Народився я в провінції Ельзас і Лотарингія, живу у місті на кордоні з Німеччиною, і я дуже гарно розумію, що таке анексія, що таке прикордонна територія, і всі моменти, пов’язані з цим. Дякуючи Богу і Європейському Союзу, ми зараз об’єдналися, і я можу жити у Франції і працювати в Німеччині – немає з цим ніякої проблеми. Але дуже важко зараз навчити своїх дітей і онуків не сприймати мир як належне, що це дуже велика цінність і за нього треба боротися.

– Цікаво, що Ваші друзі думають про анексію Криму, про події сході Україні? Чи взагалі Ви розмовляєте на цю тему?
– Це може звучати парадоксально, але ми обговорюємо це навіть більше, ніж ви. Багато говоримо про це, тому що не розуміємо, які є шляхи розвитку цього конфлікту. Напевно, це пов’язано з тим, що я живу саме в провінції Ельзас і Лотарингія, і старші люди ще пам’ятають анексію і емоційно це сприймають. А я щиро дивуюся, як українці знаходять у собі внутрішні сили займатися якимись іншими справами, бути такими доброзичливими, навіть іноді робити вигляд, що вони розслаблені. Це не комплімент – я справді дивуюся. Багато моїх знайомих і людей, з якими я працюю в університеті, відчувають сором за те, що Європа не відреагувала більш жорстко, за те, що вони дали Путіну так задурити себе. Ми б хотіли бачити більш жорсткі дії зі боку тих, хто може їх зробити. Я особисто маю відчуття глибокого сорому, і багато людей поділяють мої відчуття.

– І наостанок про кіно. Чи добре ви знайомі з українським кіномистецтвом?
– Ми сьогодні багато говорили про Сергія Бондарчука – якось я мав честь зустрітися з ним у Москві, у спілці кінематографістів. Я досі пам’ятаю ту зустріч, ту атмосферу, що всі боялися слово зайве сказати, тому що це був БОНДАРЧУК, і він був така зірка! Я не думаю, що зараз, у сучасних умовах, таке ставлення можливе. Очевидно, що до незалежності українське кіно було під впливом радянського кінематографу, але, думаю, буде мінятися під впливом західноєвропейського кіно, і ці зміни будуть тривати. Але другого Бондарчука в цих умовах вже не може бути – буде хтось інший. Думаю, протягом найближчих декількох років відбудеться дуже бурхливий розвиток українського кіно, тому що людям є дуже багато про що сказати.

http://vgoru.org/index.php/all-news/culture/item/12870-kinokimeriya-yuvilejna

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.