on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

14.03.2024, 23:17

Кількість ідентифікованих картин, які викрали військові РФ під час втечі з Херсона, зросла до 94 робіт

  Робота художника Михайла Шапошникова "Півонії", ...
14.03.2024, 23:13

"Кава з ароматом перемоги": херсонський театр презентував концертну програму

  Херсонський обласний музично-драматичний театр ім. М. Куліша презентував ...
14.03.2024, 23:06

У Херсоні відбувся концерт для місцевих жителів, військових та волонтерів

  9 березня 2024 року у Херсоні відбувся концерт для місцевих ...
> Персоналії > Візуальне мистецтво > Шнайдер-Сенюк Марія Несторівна > Код національної ідентичності. Нотатки з виставки

 

Код національної ідентичності. Нотатки з виставки

У виставковій залі Спілки художників Херсонщини з 23 жовтня по 12 листопада експонувалася персональна виставка заслуженого художника України Марії Несторівни Шнайдер-Сенюк. Вона творчо працює з 1956 року – як майстер гобелену. Проте, як талановитий самобутній художник, небайдужа і до живопису.

Тож на нинішньому вернісажі Марія Несторівна представила свої живописні полотна, більшість із яких ще не виставлялися. Серед них є і “найсвіжіші”, створені художницею цього року. Так, вражає глибоким підтекстом символічна “Обнова”: дівчина у вишиванці приміряє яскравий пишний вінок із квітів, а біля її ніг, щойно знятий, вінець терновий. Фоном є поле пшениці, а неподалік видніється церква і пломеніє кущ калини. Мимохіть виникає аналогія з долею України, якій так важко позбавитися того колючого символу страждань. І тут же – проміниться ціле поле соняшників на полотні “У нашім раї на землі” і дихає свіжістю “Серед степу широкого”. Пронизані світлом і теплом “А вже весна”, “Під яблунею”, “Запах євшан-зілля”, у них – любов і ніжність до рідного, українського, близького і зрозумілого. Здається, так і пашіють розпеченим літнім полуднем “Посеред літа” і “Полудень”. Вражають своєю філософською наповненістю портрети Лесі Українки і Григорія Сковороди — світлі і натхненні обличчя, радість і бажання віддавати себе іншим, яку, на жаль, не часто дано спізнати нам, простим смертним.

Дещо осторонь були розміщені дві картини, які нікого не могли залишити байдужими: “30-ті роки в Україні” і моторошний “Чорнобиль”. На останній — люди безперервним потоком покірно-приречено йдуть до блоку АЕС, який нагадує собою крематорій, і височить над ними оте саме сумно відоме, обпалене радіацією, дерево у формі хреста. І нестимемо той хрест ще немало років...
Ностальгійні роботи Марії Несторівни 80-90-х років: “Вечори над Іквою”, “Косарі”, “Гарний день”, “Рідна хата” – ніби повернення у далеке село дитинства. І практично на усіх її полотнах — люди у вишиванках і просто вишивані сорочки (“Червоними і чорними нитками”.) Це – ніби наш національний код ідентичності, у якому поколіннями закладена духовність українського народу, його історія, сама його невмируща душа. Художниця говорить, що спочатку хотіла назвати виставку дуже просто – “Це ми, Господи!” :”Адже це – наше життя, побут, великі трагедії народу і його маленькі радості, багатство української природи. На попередній виставці я представляла пейзажі, а тут люди у вишиваному одязі, українці. І саме такими я їх уявляю і люблю.”

Тетяна Крючкова
«Вгору».- №46 (529).- 15.11.2012.- стр.4

http://www.vgoru.org/index.php/all-news/culture/item/744-vistav

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.