“Краща книга Херсонщини”
З вересня по жовтень місцеві літератори (упорядники книг), видавництва краю, науковці, заклади освіти та бібліотеки, громадські об’єднання надсилали свої творчі доробки на перший обласний конкурс «Краща книга Херсонщини».
Конкурс, як сказано у його положенні, «проводиться з метою сприяння розвитку місцевого книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання, виховання культури читання та любові до книги».
І ось 29 листопада під головуванням депутата обласної ради Олександра Книги та його заступника, начальника управління інформаційної політики ОДА Ольги Савенко, відбулося підсумкове засідання конкурсної комісії.
Для участі у конкурсі було подано 31 заявку місцевих авторів, книги яких були представлені у шести номінаціях: «Краще історико-краєзнавче видання», «Краще учбове видання та підручники», «Краща поетична збірка», «Краще прозаїчне видання», «Краще видання національно-патріотичного спрямування» та «Краща книга, готова до видання».
Переможцями названі книги краєзнавця Сергія Скрипки «Кам’янська Січ», поетичні збірки лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Анатолія Кичинського «Жива і скошена тече в мені трава» та Людмили Степаненко «На часі...», історико-пригодницький роман Віктора Михайлова «Останній бій Урус-шайтана» (творчий псевдонім Віктор Вальд), а також рукописи, готові до видання: «Моя улюблена мова: українська граматика у віршах» Валентини Ветрук та «Літописці часу» Любові Брусик (комісія вирішила відзначити двох переможців, що набрали однакову кількість балів).
Церемонія нагородження переможців грошовими преміями та спільними дипломами облради та ОДА відбудеться у рамках щорічного Південного фестивалю книги і читання «Книжковий Миколай».
Враженнями від конкурсу ділиться член журі, поет, публіцист, перекладач, заслужений журналіст України Василь Піддубняк:
– Нинішній конкурс для Херсонщини – подія у культурному просторі степової області, може, й знакова. Нарешті влада не поскупилася виділити солідні кошти на те, аби підтримати книговидання, яке завжди потребувало такої підпори. Мені вперше довелося перегорнути гори книжок, поданих на конкурс. Книжки ці (навіть названі переможцями) далеко нерівнозначні за змістовим наповненням, літературним рівнем, поліграфічним оформленням. Тут є що огранювати, благо з’явився стимул. І є на кого рівнятися! Якщо творчість Анатолія Кичинського давно знана і шанована в Україні й за кордоном, то, скажімо, історико-пригодницький роман Віктора Михайлова «Останній бій Урус- шайтана» навіть у всеукраїнському масштабі став повною несподіванкою. Твір, названий переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2017», приніс його талановитому авторові три дипломи конкурсу, медаль «Золотий пістоль», особливу відзнаку від мусульманської спільноти України.
Найкраще враження справили на мене твори історико-краєзнавчої тематики – нариси і розвідки Алли Яблонської «Ой, Дніпро, Дніпро», Сергія Скрипки «Кам’янська Січ», Ольги Лянсберг «Надруковано в Херсоні», Олега Лиховида «Топоніми Скадовського району». Це знані автори, котрі професійно, на належному літературному рівні відкривають нові сторінки історії степового краю. З творами інших двох авторів, Лесі Височанської і Артема Горобця, знайомий менше. Тому моя пропозиція така: видати спільний «Топонімічний словник Херсонщини», залучивши до нього рукописи Олега Лиховида, Артема Горобця та інших авторів, зокрема фахівців із ХДУ, які могли б виступити і експертами такого словника.
З-поміж поетичних книжок і рукописів мені особисто імпонують збірки поезій Олександра Гунька «Сталкери по крові», Тетяни Гладиш «Я спробую намалювати диво...», Олени Олійник «Дорога додому».
З-поміж видань національно-патріотичного спрямування варто було б (як на мене) відзначити видання «Бабусина скринька»(упорядники Л. Безердян, Н. Цибель, Г. Якобчук). Книга (якщо вона колись таки вийде), безперечно, сприятиме зверненню підростаючого покоління до духовних цінностей нашого народу. З цього ж розряду рукопис Сергія Скрипки «Реєстр Війська Запорізького Низового 1756 року».
Усіх без винятку членів комісії вразила книга (а це по суті рукопис) «Моя улюблена мова: українська граматика у віршах» Валентини Ветрук. Я радив би державним мужам і депутатам не поскупитися і видати цей унікальний підручник масовим накладом, зробивши тим самим значний вклад у державотворення у зросійщеному й досі регіоні.
Загалом нашим літераторам (члени НСПУ тут не виняток), херсонським книговидавцям є над чим працювати. І працювати, нарешті, професійно, аби не вийшло так, що навіть у заголовку (!) однієї з книг її наполегливий автор допустив аж дві помилки! Тут доречно було б ввести у конкурс ще одну номінацію – «Гірша книга року».
Щодо номінацій, то, напевне, варто доповнити положення конкурсу номінацією «Кращі переклади». Для російськомовного, а точніше – багатонаціонального регіону видання книг за державний кошт державною мовою творів чи то кримських татар, чи то болгар, чи росіян вкрай важливе. І тут – ніякої політики, як закидають деякі «русскоговорящие» автори. А якщо на те, то це політика. Політика державотворення!
Клим Синиця.
“Новий День” № 50 (5355). – 12.12.2018. – С. 17.
