on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.08.2019, 10:03

Август-2019

Пахне мелісою й медом   Вранішній чай.   Серпень неждано до тебе, -   Що ж, зустрічай.     Меду прозорі краплини...   В вервиці дні   Мов кукурузні зернини,   Злото-ясні.     Пурпур томату достиглий,   Яблучок віск,   Тихі заграви вечірні,   В темряві зблиск.     Ночі такі баклажанові,   Пісня цикад...   Астри із неба рахманного   Падають в сад.         Літо спекотне дозріло,       Осінь гряде,       Сміло вже бронзове тіло       Холоду жде. Валентина П.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

12.09.2019, 11:57

Як Херсон святкуватиме свій День народження

11.09.2019, 11:43

У ККЗ "Ювілейний" проходить показ фільму "Заборонений"

10.09.2019, 11:36

В Херсоні вібудеться фестиваль аматорського кіно «КІНОКІМЕРІЯ»

> Персоналии > Литература > Кичинский Анатолий Иванович > Крещендо болю, спалах гіркоти

Крещендо болю, спалах гіркоти

12.02.2004

«Поезія годує поганенько», - іронічно всміхаються практичні підлітки. Вони мріють «робити життя» з банкірів та бензинових королів, валютних проституток і кримінальних авторитетів. Але може статися, що процвітаючих сьогодні банкірів завтра згадають лише тільки по рядку із вдячністю за сприяння у виданні книги поета Анатолія Кичинського - претендента на отримання Шевченківської премії.

Спочатку було слово. Та слово не діє в болоті сірих буднів. Творчу силу в нього спроможні вдихнути тільки уста справді талановитого літератора. Херсонець Анатолій Кичинський увійшов в українську літературу по праву. На його вірші складають пісні, вони знаходять відгук у душах тисяч цінителів прекрасного.

Перші книги Анатолія Кичинського побачили світ ще в 70-х роках минулого століття, коли поетичним збіркам, не «приправленим» ідеями торжества соціалізму і ленінського вчення, було важкувато торувати шлях до читача. Однак і в ті часи автор не погоджувався на компроміси з цензурою та совістю, відкидаючи будь-яку неправду та фальш. Навколо оспівували громаддя заводів і золоті зірки Героїв Соціалістичної Праці, а голос Кичинського у цій штовханині ремеслених ямбів, хореїв та амфібрахіїв лунав пронизливо-щемно:
«Золота моя жінка, золота мука,
я до неба злітав, я тинявсь, як мана,
я, цілуючи подумки золоті твої руки,
і сміявся, і плакав, як дитина мала».

Втім і назви збірок нашого земляка-херсонця красномовно відтінюють мерехтливі грані його таланту. Послухайте-но - «Землі зелена кров», «Вулиця закоханих дерев», «Жива і скошена тече в мені трава». Органічне розуміння злиття людини з природою, глибока повага до всього сущого й навдивовижу лицарське вшанування Прекрасної Дами надають ліричному герою з творів Анатолія Кичинського шарм, перед яким встояти неможливо. Раніше він ненав'язливо абстрагувався від наміру вже тісного Контакту з темним боком дійсності, вуалюючи його чарівною музикою алітерацій, чеканною ритмікою та досконалістю вірша. Та ось у видавництві «Айлант» вийшла нова книга віршів і поем «Бджола на піску». І прочитавши її, усвідомлюєш: у ліриці Анатолія Кичинського все відчутніше бринять нотки гіркоти, крещендо болю. Звичайно, цей біль - не егоїстичне слововиверження з приводу якихось особистих негараздів. А швидше співпереживання за всіх.

«Гнана та бита, кровію вмита,
віра - жива ще.
Правда - далека. Слову - нелегко.
Вірі - ще важче».
«Свічка у жмені. Дуля в кишені.
Очі - порожні.
Мрії - міражні. Душі - продажні.
Ціни - безбожні».
«Богом увімкнене світло душі
меркне з розлуки.
Дивна хвороба, - додому йдучи,
падають в люки».

Незвична, майже бурлескна «побутовізація» оновленої поетичної лексики в черговій збірці яскравіше віддзеркалює гірке глузування над сучасними реаліями нашої з вами важкої, а часом відразливої «житухи».
«Луплять по горобцях гармати
газетних шпальт.
Депутати оголошують вітрякам
війну.
Шахтарі гамселять касками об
асфальт.
Решта електорату - лобами
в стіну».

«А тим часом дитинство чиєсь -
не мед.
Замість меду у нього -
клей "Момент"-
"Схоже на те, що слово
"менталітет"
в натурі походить від слова
"мент"».
Пройшовши крізь випробування, душа людини очищується. І подолання труднощів - запорука нового світанку. Можливо, найкращі дні ми зустрінемо, саркастично цитуючи Кичинського:
«У той самий тролейбус
двічі сісти неможливо?
Хрін із ним, - говорить Гера, -
нашкребемо на таксі».

Якщо ми навчимося долати випробування з гумором, ми їх переживемо. Життя складається із надбань та втрат, нагадує читачеві поетичний герой Анатолія Кичинського. Але і тоді його творчість залишиться нам такою ж зрозумілою та близькою, як близький нашому співгромадянинові світ поета епохи Відродження Миколи Гусовського. Анатолій Кичинський повернув його нам, інтерпретувавши зрозумілою, сучасною українською «Пісню про зубра» Гусовського. Події, описані в поемі на завершення збірки, відбуваються від нас на «відстані» у чотири віки. Тільки підкреслювана тут думка про тендітність буття є образливе невміння людини досягати згоди з оточуючим світом, не здається такою вже архаїчною. Адже це вміння - цеглинка в основі творення. Як і вся творчість Поета, котрий живе поруч із нами.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ
"Гривна" 12.02.2004


 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.