on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.11.2019, 10:26

Ноябрь-2019

Шалунья-осень раздевает  Деревья в заспанном дворе.  Все от депрессии страдают,  Я — не.  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Новости региона

12.11.2019, 09:47

Творчий вечір Сергія Жадана!

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

> Туризм, отдых, развлечения > Термальные источники в Таврии > Курс на Азов: море, гейзер, українське «Баунті»...

Курс на Азов: море, гейзер, українське «Баунті»...

Не має значення, скільки днів відпочинку випало вам цього літа - навіть якщо у вашому розпорядженні усього лише уїк-енд, вам мариться море..
Уздовж піщаної Арабатської стрілки "насіялося" більше сотні пансіонатів і турбаз. Тут кожен може організувати собі відпочинок, наскільки дозволяє йому гаманець. Найдешевша пропозиція - оселитися в одному з сіл -Генгорці, Шасливцево або Стрілковому. Селяни не візьмуть дорого - 25 грн. за ліжко. Місце у пристойному пансіонаті з душем у номері коштуватиме щонайменше 30 доларів з людини. 

Арабатська стрілка розвивається нині дуже активно. Пансіонати й бази відпочинку, відомі за радянських часів ("Експрес", "Енергія", "Арабатська стрілка") переобладнують, ремонтують, навколо розбивають сади, риють басейни, придумують розваги, організовують фестивалі й екскурсії для туристів. Воно й не дивно, адже коса вважається екологічно чистою зоною і вабить туристів не лише з України, а й з-за кордону. З одного боку її омивають Азовське море, з іншого - озеро-море Сиваш. Влітку вода прогрівається до 28 градусів. На початку коси Азовське море мілкувате, дуже гарне для купання з малечею. А далі вздовж коси море глибшає. Однак, запливши навіть дуже далеко, можна раптом намацати ногою мілину й стати на дно, здійнявши руки над головою.

Багато туристів оселяються у селі Щасливцеве, неподалік цілющого гейзера, орієнтуючись на бальнеологію "Арабатська стрілка". Гейзер виривається на поверхню зі свердловини у 1600 метрів. Фахівці Одеського інституту курортології встановили: вода тут слаболужна, йодо-бромна, хлоридо-натрієва. Мінералізація і щільність у шість разів перевищують показники морської води. За хімічним складом їй немає аналогів у Європі. Сидіти в басейні з такою водою неабияк корисно при хворобах суглобів, щитовидної залози, органів дихання, нервової системи.
Нині гейзер "закували" у трубу, що "вистрілює" гарячущою водою + 65°С. Вона шипить і парує, але, спускаючись струмком до кількох виритих басейнів, поступово охолоджується до температури людського тіла. Туристи занурюються у води гейзера по шию. Хоча таке задоволення вельми сумнівне у спекотний день, інша справа - навідатися сюди взимку, коли вдома вимкнуть гарячу воду... Окрім гейзера, тут ще можна лікуватися унікальними грязями і розсолами озера-моря Сиваша.

На жаль, невідомо, чи наступного року гейзер буде доступний для туристів. Його взяла в оренду бальнеологічна клініка професора Козявкіна. Він не раз заявляв про відкриття "українського Баден-Бадену на Азовському узбережжі". Але будівельні роботи поки що припинено, дорогу до гейзера перекрили парканами - адже місцева влада й досі не з'ясувала, наскільки легально професор орендує безцінну землю... Втім, місцеві мешканці знають, як обійти будівництво і паркани, і з радістю підкажуть бажаючим. Вони також розповідають, що кілька років тому гейзерів було два. Один — приватизували! У це важко повірити, адже гейзери за законодавством України прирівнюються до корисних копалин, їх можна хіба що взяти в оренду. Але питання, чи будуть цілющі джерела бити для всіх українців, чи тільки для забезпечених, треба задавати місцевій владі.
Коли я розповідаю, що побувала на Бірючому, усі слухачі сплескують долонями і, звівши очі, вигукують: "Оце і я мрію хоч раз потрапити на Бірючий острів!" Причаровують чисті безлюдні мілководні бухти і лимани, внутрішні прісні озерця, на які злітаються дивовижні яскраві птахи, на водопій сходяться олені, антилопи-сайгаки, барани-муфлони, косулі й лані...

"Ущипни мене, якщо ми не в рекламі "Баунті", може, я прокинуся!" - каже колега, ніжачись у прозорих бірюзових хвилях. Неподалік височіє маяк, що у сутінках почне виблискувати своїм золотим оком. Це - краще за "Баунті". Тут нараховують щонайменше 150 видів рослин -деякі "мешкали" у цих місцях сотні тисяч років. І тому ступати по них трохи лячно...
Бірючий був оголошений заповідником ще у 1927 році, він входить до складу Азово-Сивашського національного природного парку. Колись Бірючий насправді був островом довжиною 25 км і шириною від 3 до 5 км. Пізніше вітер і вода, намивши пісок, з'єднали землі у безперервну гряду, створили дорогу. Нині острів Бірючий, по суті, продовження Федотової коси. На його узбережжя можна було проїхати по суші, через курортне і рибальське село Кирилівку - до того часу, поки тут не збудували дачу екс-президенту Леоніду Кучмі. Нині усі подорожні впираються у шлагбаум і контрольно-пропускний пункт. Для простих смертних Бірючий знову став островом - дістатися сюди можна лише на кораблику, з порту Генічеська. Причому, домовлятися про поїздку краще в турфірмі, що гарантує доброзичливу зустріч з острівними прикордонниками. Мчати на косу-острів на всіх моторах треба приблизно 1,5 години. Зате там, на тихому заповідному березі, як ніде, докупи збираються думки і втрачені в галасливих містах сили...

Дар'я Аверченко,
Вгору.-2007.-28.-06

 
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.