Владі Херсона настав час подумати про майбутнє!
Коли я йду вулицею і всюди бачу теплотрас «хвости» пари, що вириваються з підвалів і колодязів, мені стає гірко. І мені як дипломованому інженеру-механіку, та й будь-якому фахівцю, дуже ясно: пара з колодязів йде тому, що теплотраси не ізольовані. У квартирах холодно, а котельні "опалюють" небо! Комунальне житло належним чином не підготували до опалювального сезону, і в результаті до жовтня двісті багатоповерхівок залишилися без тепла та гарячої води. Без централізованого обігріву зустрічали Новий рік мешканці двадцяти будинків.
Отримуючи від мешканців сотні скарг, працівники міськвиконкому не вживають заходів або обробляються відписками. Більше того – в обласному центрі вистачає будівель, системи центрального опалення яких ніким взагалі не обслуговуються. Лише у Суворівському районі таких будинків понад двадцять, а загалом – близько ста!
Ситуація з обігрівом житла посеред зими з її 25-градусними морозами, що нагрянули, говорить про грізні ознаки розвалу комунального господарства і або про некомпетентність мерії, або про небажання її керівництва по совісті виконувати свої обов'язки. У ті роки, коли мене обрали головою херсонського міськвиконкому, таке було неможливо. Підготовка до нового опалювального сезону розпочиналася не влітку, а в січні–лютому, мережі «продавлювалися» тиском у 5–6 атмосфер, а нині вони ледве витримують чотири.
Свідчення безгосподарності переслідують херсонців буквально щокроку. Прямо в центрі міста, на вулиці Горького, докором влада стоїть руїни згорілих будівель філармонії та кінотеатру імені Комінтерну. П'ять років їх як би не помічають! Вже повірте – за Радянської влади ми знайшли б спосіб вплинути на недбайливого власника цих руїн і з відновленням пам'яток архітектури обов'язково допомогли б. Та й в епоху ринкової економіки у мера та його команди теж за бажання знайдуться способи виправити становище. Усе питання у тому, де воно, це бажання.
Я не хотів би, щоб у мені бачили критикана-зліпача. Як би там не було, нинішня міська влада хоч і погана, але справляється з поточними завданнями. Але вони нічого не вкладають у майбутнє рідного міста. Згадайте: у 1980-ті роки щороку Херсоном здавали в експлуатацію понад 150 тисяч квадратних метрів нового житла, зводили 2–3 дитячі садки, мінімум одну школу. А зараз? Замість того щоб будувати дитсадки та школи, їх закривають, а будівлі продають дешево банкам, комерційним фірмам під непрофільні установи.
Херсон завжди славився достатком овочів та фруктів. Де воно тепер, це достаток? Картопля на ринках у ціні сягає 2,5 гривні за кілограм і для пенсіонерів, інвалідів, незаможних незабаром стане таким делікатесом, яким були колись чорна ікра та ананаси. Нарікаю закид міській владі, яка за десятиліття зруйнувала систему постачання обласного центру вітамінної продукцією, що складалася півстоліття. Нещодавно 18 господарств, в основному Білозерського району, постачали до міста однієї тільки картоплі близько 400 тисяч тонн. Він йшов цілими складами, а на овочевих ринках продавався по 12 копійок за кілограм. Сьогодні ж цих базарів залишилися одиниці, а на великих ринках місце прилавків із овочами зайняли «бутики» із ширвжитком. За потурання адміністрації та контролюючих структур тут «правлять бал» перекупники. У виробника товар скуповують ще на підступах до ринків, а якщо селянин наважиться сам стати за прилавок, то з ним і можуть розправитися. На ринках не створено умов для зберігання великих партій овочевої продукції, комунальна система овочторгу знищена. Ось і маємо те, що маємо: банани та апельсини, які везуть з іншого кінця планети, на херсонських ринках уже дешевше вирощених у передмістях яблук та винограду.
До 225-річчя Херсона у нас відремонтували дорожнє покриття у центрі, відновили пам'ятник Потьомкіну та частину вулиці Суворова. Ну а далі що? Пам'ятник Потьомкіну у нас не один – є ще монумент у парку Слави, який не треба відбудовувати наново, лише зберегти. Але бронзові деталі його декору розкрадені, гранітні плити частково зірвані і вкрадені.
Чи це по-господарськи, коли одне будують, а інше під боком ламають?
На початку 1990-х років міськвиконком Херсона розпочав реалізацію двох великих проектів: будівництво водоводу із села Підстепове Цюрупинського району та дворівневого шляхового переходу на вулиці Залаегерсег. В актуальності та необхідності цих об'єктів нікого не потрібно переконувати і через півтора десятиліття. Воду в нашому місті подають «по годиннику», вона поганої якості та заповнити її дефіцит можна лише за рахунок будівництва додаткових свердловин. Щоб дістатися на роботу та з роботи, жителі Таврійського та Північного мікрорайонів їдуть через шляхопровід Миколаївським шосе. Він постійно перевантажений, і будь-яка аварія призводить до багатогодинних «пробок». Сміливці, які не бажають гаяти часу, йдуть в обхід через віадук у «Херсонських комбайнів» залізничними коліями, ризикуючи життям та здоров'ям. Адже і для шляхопроводу, і для водоводу ще 1990 року було виготовлено проектно-кошторисну документацію, частково чи повністю виконано робочі креслення. Водівник із 43 артезіанськими свердловинами навіть почали прокладати у бік Херсонського судозаводу. Але до свідомості нових керівників міста так і не дійшло значення цих проектів. Їхню реалізацію закинули, будівництво спершу законсервували, труби водоводу згодом розікрали.
Аналогічна доля чекала і на будівництво упорядкованих котеджів на землях Антонівської селищної ради. Тоді виготовили генплан, створили базу, почали тягнути теплові, водопровідні та інші мережі. Але потім усе припинилося, матеріали розтягли. Ділянки забудовникам роздали, але кому вони потрібні без елементарних зручностей? Тому заселили лише частину котеджів, а решта «коробок» так і порожня – проїжджаючи Антонівським мостом, можете на них поглянути.
Я анітрохи не сумніваюся, що рано чи пізно до втілення всіх перелічених вище проектів у Херсоні повернуться. Щоправда, коштуватиме це буде дорожче і часу займе більше – економіка не прощає тяганини, караючи за неї повноважною гривнею.
Вірю, що нова пропрезидентська політична сила – партія «Наша Україна» – здатна втілити в життя добрі ідеї, збудувати НОВЕ МІСТО. Сподіваюся, новий мер міста (а Херсону потрібен саме новий, молодий та енергійний міський голова) не забуде поради – засучить рукави та візьметься працювати на користь своїх виборців.
Микола КАЛИНИЧЕВ, голова виконкому міської ради в 1983–1990 роках
«Гривна» 26 січня 2006 р
Слава