Лаконізм, що викликає буяння почуттів
21.06.2006
Нинішній рік для колективу Херсонської обласної філії Національної спілки художників України ювілейний - виповнюється 35 літ з часу її заснування. Одинадцять членів Спілки художників України, а тоді у них ще був статус членів Спілки художників СРСР, утворили в 1971 році свою творчу організацію. З роками вона міцніла, її лави активно поповнювалися. Нині Херсонська організація налічує 75 осіб, вона - серед провідних в Україні.
У рамках ювілейного року планується чимало заходів, зокрема, виставка херсонців у Києві, торжества в обласному центрі. Відремонтовано Виставковий зал, встановлено нове освітлення. Першою в оновленому залі на площі Свободи було відкрито виставку живописця Павла Шульги. Це його перша персональна виставка. Прихильники його творчості чекали на неї давно. І вона не розчарувала, навпаки, підкреслила багатогранний талант майстра. Портрети, пейзажі, натюрморти, малюнки увійшли до експозиції.
У той пам'ятний для херсонських художників 1971 рік Павло Шульга вступив до Кримського художнього училища імені М.С.Самокиша. З великою повагою він згадує своїх учителів, зокрема, В.І.Григор'єва:
- Валентин Іванович багато чому навчив нас, відкривав перед нами красу кримських пейзажів, змушував до кінця викладатися як у майстерні, так і на етюдах. Він навчив мене вірити в себе...
Далі був Київський державний художній інститут, живописний факультет, відділення реставрації станкового і монументального живопису. Педагоги І.А.Ковтонюк, В.Г.Виродова-Готьє, О.Р.Тищенко зробили немало для відшліфування його таланту. Він відчув смак до створення станкової картини, портрета. І в подальшому написав ряд станкових робіт «Повертайтесь з Перемогою» (1985), «Евакуація. 1941» (1991), «Розкаяння» (1991), «Втеча» (1995) та інші. Майстер уміє відчувати пульс живого життя, відшукувати в ньому больові точки. У його роботах відбита трагічна напруженість подій, соціальна конкретність. Вони тривожать, хвилюють душу глядача.
Павло Андрійович - автор ряду настінних монументальних розписів, вітражів у громадських закладах Херсона, Каховки, Скадовська, Генічеська. Їх колірне багатство завжди захоплює.
Не залишають байдужими представлені на виставці портрети «Сергій Єсенін» (2003), «Максиміліан Волошин. 1932 рік». До назви додані рядки поета: "...И розовой жемчужиною день Лежит в оправе сонного залива". Цей портрет П.Шульга написав 1994 року.
У згаданих творах цілісність живописного вирішення - у гармонії з умінням художника бачити і глибоко відчувати яскраву індивідуальність людської особистості. Камертон биття сердець творців поетичного слова і художника зливається воєдино. У роботах немає манірної красивості, як іноді прийнято зображати цих поетів. Портрети суворі, але обличчя не позбавлені романтичного настрою. Герої картин заглиблені у себе. Вони ніби вслухаються у поетичні рядки, які народжуються в душі.
Художник прагне відчути себе у світовому просторі життя, мистецтва. Він завжди глибоко, «Максиміліан Волошин. 1932 рік» відчувае особисту причетність до наступності поколінь. Так народжується груповий портрет «Зустріч. Адріан Брауер, Франсуа Війон і я» (1992-2002). Наш сучасник Павло Шульга веде бесіду з фламандським живописцем XVII століття А.Брауером та французьким поетом XV століття Ф.Війоном. У пластиці, в одіяннях, у виразі їх облич відчувається дух давнього часу. Але цікавий діалог зблизив людей різних епох, їх обличчя світяться щастям життя, розумінням один одного.
Прийом, до якого вдався Шульга, має місце в історії мистецтва, але він завжди буде новим тому, що кожне покоління трактуватиме його по-своєму, як це зробив херсонський художник.
Складність психологічного трактування персонажів, філософське осмислення життя, насичена колірна гама, безумовно, ставить цей твір у ряд найкращих на виставці.
Крим - місце, яке завжди кличе художника. Подих моря, свіжий вітер, пекуче сонце, сухі трави, безмовна стихія гір -все це відбивається на полотнах майстра буянням світла, повітря, широкими просторовими планами. Пейзажі його лаконічні, іноді позбавлені зовнішньої ефектності, але все ж внутрішня романтична піднесеність, надана їм художником, має величезну привабливу силу: вони зачаровують, зупиняють, дивують. Їх хочеться розглядати довго-довго...
Елегійна основа його краєвидів «Ущелина Гяур-Бах» (1993), «Східний Крим» (1991), «Узмор'я» (1999), «Негода» (1992), «Після дощу», «Місто та солончак», «Викрадення Європи» (1999), «Морські камінці» (1998), «Полудень» (2002), «Тиша» (1992) спонукають до серйозного узагальнення, роздумів про природу, преклоніння перед її красою.
- Неординарний художник, неординарна виставка. Створений майстром дивоцвіт бере в полон, зачаровує, наповнює полотна експресією і енергією, - сказав на відкритті вернісажу голова обласної організації Народний художник України Володимир Чуприна. - Ця виставка – відмінний подарунок херсонцям.
Проходячи по залах виставки, з хвилюванням відзначаєш, що художнику вдалося багато що. І створити цю красу могла лише дуже талановита людина, якій притаманна своєрідна манера творчого почерку. Автору багато що вдалося зробити, можливо, і тому, що упродовж багатьох років поруч з ним у житті йде мудра, любляча, терпелива людина - Світлана Василівна Петренко. Вона теж художник, його перший глядач і критик, мати його дітей.
Павло Шульга відкриває глядачеві світлий, піднесений світ природи, зв'язку часів і вічних проблем життя.
Чекатимемо нових полотен і зустрічей з талановитим митцем.
Стелла КУРБАТКІНА , мистецтвознавець.
Газета «Наддніпрянська правда», 21 червня 2006
