on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новости региона

25.02.2021, 14:01

«Херсонському некрополю» на меморіальному кладовищі бути!

25.02.2021, 11:47

Гіди Херсонщини стали лауреатами конкурсу «Ukrainian Guides Awards»

25.02.2021, 10:43

Експорт зepнoвиx з Xepcoнщини під загрозою через екологічну ситуацію

> Персоналии > Литература > Кичинский Анатолий Иванович > Лауреат «Словъянских объятий»

Лауреат «Слов'янських обіймів»

 Відомий український поет  лауреат Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка Анатолій Кичинський став лауреатом престижної зарубіжної нагороди

Анатолій ще під враженням від поїздки. А повернувся він додому з відомого курортного міста Варна (Болгарія). Саме там 20-25 травня пройшов другий міжнародний фестиваль поезії слов'янських країн «Слов'янські обійми».

Назва ж яка! Так, це були обійми. Обійми братів по духу.
Організувала фестиваль мерія Варни, Слов'янська літературна і мистецька академія, Спілка болгарських письменників, агенція «Росія сьогодні» і фундація «Слов'яни».
Варна жила поезією. Поезія - Варною. Скрізь і всюди! Уявно (бодай на тиждень) між господарями і гостями не стало державних кордонів. Майже тридцять кращих слов'янських поетів сучасності читали вірші. Звучала і українська поетична мова. З уст Анатолія Кичинського.

Прошу поділитися враженнями.
- До різних фестивалів сонячній Варні не звикати. Та цей фестиваль - «Слов'янські обійми» - мабуть із ряду особливих?
-  Мабуть це справді так. Хоча б тому, що приурочений він до Днів святих Кирила і Мефодія. Святих, яким і ми, українці, маємо завдячувати за письменство.
Погода виявилася на славу - дні видалися надзвичайно сонячні. Суголосні настрою. Своїх представників на поетичний варненський форум прислали Сербія, Македонія, Болгарія, Польща, Хорватія, Чехія, Словаччина, Україна...

Нас тепло приймали у кращих аудиторіях цього приморського міста. Запам'ятається літературний вечір під метафоричною назвою «Мій вірш - мої обійми». А ще на нас чекали творчі зустрічі з жителями Бургаса, Добрича, Шумена, Русе, Сливена, інших міст Болгарії. Були й дискусії про шляхи і мотиви слов'янської поезії.
-  Ти у Варні не був ніколи?
-  Як же, був! У 1986 році на нараді молодих письменників Болгарії. Запам'ятав на все життя. А тут така нагода! Місто стало ще кращим, привабливішим. А люди - як завжди: гостинні, привітні.
Свої вірші ми читали рідною мовою, а їх тут же перекладали болгарською, а то й взагалі звучали переклади.

-  Як сприймали брати-болгари поетичне слово?
-  Мені здалося, що дуже гарно. Я там прочитав і власного вірша про столицю фестивалю. З-поміж інших він виявився найкоротшим: «Варна - гарна!» Щодо сприйняття поезії... Ось епізод: коли був заключний вечір, де мені вручали престижну нагороду, то підійшла до мене аристократично одягнена похилого віку жінка і мовила єдине слово: «Бравіссімо!»
-  Що це за нагорода?
-  Міжнародна літературна премія фестивалю «Летюче срібне перо». Ось поглянь, яке симпатичне. А ось і диплом. Не ручаюсь за точність перекладу, але в цьому дипломі записано, що премію мені вручено за поетичну творчість, просвітління читацьких душ, утвердження слов'янської ідеї, багаторічне сприяння духовному обмінові між Болгарією і Україною.

А ось ще епізод. Запрошуючи на фестиваль, мене попросили, аби я узяв із собою державний прапор України. Цей прапор потім майорів на урочистій літургії в пам'ять святих Кирила і Мефодія.
-   Яке відчуття,  коли бачив рідний прапор серед інших прапорів?
- Мабуть, його можна порівняти із тим, коли на Олімпійських іграх піднімають український прапор: щем у грудях...
На закінчення хотів би ось на чому наголосити. Наші пращури невипадково називали слов'янами і себе і своїх нащадків. Нічого у цьому світі не названо випадково. Нашу самоназву мабуть поклала фраза Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Слово».
- Дякую за цікаву розповідь.

Василь Піддубняк
Наддніпрянська правда № 43.- 06.06.2008

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.