on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.08.2019, 10:03

Август-2019

Пахне мелісою й медом   Вранішній чай.   Серпень неждано до тебе, -   Що ж, зустрічай.     Меду прозорі краплини...   В вервиці дні   Мов кукурузні зернини,   Злото-ясні.     Пурпур томату достиглий,   Яблучок віск,   Тихі заграви вечірні,   В темряві зблиск.     Ночі такі баклажанові,   Пісня цикад...   Астри із неба рахманного   Падають в сад.         Літо спекотне дозріло,       Осінь гряде,       Сміло вже бронзове тіло       Холоду жде. Валентина П.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

19.09.2019, 14:12

У Херсоні розпочався проект "Коли книги оживають"

19.09.2019, 11:17

Яскравий потік свідомості Валерія Кописова

16.09.2019, 14:15

«Кронау-Fest»: у Високопіллі пройшов масштабний етно-фестиваль

> Персоналии > Литература > Кичинский Анатолий Иванович > Лауреат «Словъянских объятий»

Лауреат «Слов'янських обіймів»

 Відомий український поет  лауреат Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка Анатолій Кичинський став лауреатом престижної зарубіжної нагороди

Анатолій ще під враженням від поїздки. А повернувся він додому з відомого курортного міста Варна (Болгарія). Саме там 20-25 травня пройшов другий міжнародний фестиваль поезії слов'янських країн «Слов'янські обійми».

Назва ж яка! Так, це були обійми. Обійми братів по духу.
Організувала фестиваль мерія Варни, Слов'янська літературна і мистецька академія, Спілка болгарських письменників, агенція «Росія сьогодні» і фундація «Слов'яни».
Варна жила поезією. Поезія - Варною. Скрізь і всюди! Уявно (бодай на тиждень) між господарями і гостями не стало державних кордонів. Майже тридцять кращих слов'янських поетів сучасності читали вірші. Звучала і українська поетична мова. З уст Анатолія Кичинського.

Прошу поділитися враженнями.
- До різних фестивалів сонячній Варні не звикати. Та цей фестиваль - «Слов'янські обійми» - мабуть із ряду особливих?
-  Мабуть це справді так. Хоча б тому, що приурочений він до Днів святих Кирила і Мефодія. Святих, яким і ми, українці, маємо завдячувати за письменство.
Погода виявилася на славу - дні видалися надзвичайно сонячні. Суголосні настрою. Своїх представників на поетичний варненський форум прислали Сербія, Македонія, Болгарія, Польща, Хорватія, Чехія, Словаччина, Україна...

Нас тепло приймали у кращих аудиторіях цього приморського міста. Запам'ятається літературний вечір під метафоричною назвою «Мій вірш - мої обійми». А ще на нас чекали творчі зустрічі з жителями Бургаса, Добрича, Шумена, Русе, Сливена, інших міст Болгарії. Були й дискусії про шляхи і мотиви слов'янської поезії.
-  Ти у Варні не був ніколи?
-  Як же, був! У 1986 році на нараді молодих письменників Болгарії. Запам'ятав на все життя. А тут така нагода! Місто стало ще кращим, привабливішим. А люди - як завжди: гостинні, привітні.
Свої вірші ми читали рідною мовою, а їх тут же перекладали болгарською, а то й взагалі звучали переклади.

-  Як сприймали брати-болгари поетичне слово?
-  Мені здалося, що дуже гарно. Я там прочитав і власного вірша про столицю фестивалю. З-поміж інших він виявився найкоротшим: «Варна - гарна!» Щодо сприйняття поезії... Ось епізод: коли був заключний вечір, де мені вручали престижну нагороду, то підійшла до мене аристократично одягнена похилого віку жінка і мовила єдине слово: «Бравіссімо!»
-  Що це за нагорода?
-  Міжнародна літературна премія фестивалю «Летюче срібне перо». Ось поглянь, яке симпатичне. А ось і диплом. Не ручаюсь за точність перекладу, але в цьому дипломі записано, що премію мені вручено за поетичну творчість, просвітління читацьких душ, утвердження слов'янської ідеї, багаторічне сприяння духовному обмінові між Болгарією і Україною.

А ось ще епізод. Запрошуючи на фестиваль, мене попросили, аби я узяв із собою державний прапор України. Цей прапор потім майорів на урочистій літургії в пам'ять святих Кирила і Мефодія.
-   Яке відчуття,  коли бачив рідний прапор серед інших прапорів?
- Мабуть, його можна порівняти із тим, коли на Олімпійських іграх піднімають український прапор: щем у грудях...
На закінчення хотів би ось на чому наголосити. Наші пращури невипадково називали слов'янами і себе і своїх нащадків. Нічого у цьому світі не названо випадково. Нашу самоназву мабуть поклала фраза Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Слово».
- Дякую за цікаву розповідь.

Василь Піддубняк
Наддніпрянська правда № 43.- 06.06.2008

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.