Лист Гінкго білоба на згадку
«... Тим часом перед очима тих, що їхали, розстилалася вже широка, нескінченна рівнина, перехоплена ланцюгом пагорбів. Тіснячись і виглядаючи один з-за одного, ці пагорби зливаються у височину, яка тягнеться праворуч від дороги до самого горизонту і зникає в ліловій далині; їдеш-їдеш і ніяк не розбереш, де воно починається і де кінчається... Стиснене жито, бур'ян, молочай, дикі коноплі - все, що побуріло від спеки, руде і напівмертве, тепер обмите росою і обласкане сонцем, оживало, щоб знову зацвісти» . А. П.Чехов «Степ»
Нам пощастило: замість брички – комфортабельний автобус, замість голого степу – вздовж дороги розташувалися доглянуті поля. Північно-Кримський канал, що напоїв степ дніпровською водою у середині минулого століття, сяє, як справжня річка. Тільки ця річка – рукотворна... Біля неї, в деяких місцях, виросли маленькі оази. Тепер у людей є можливість у полуденну спеку сховатися від спеки під покровом акацій, платанів, верб та тополь.
За більш ніж двохсотлітній період освоєння таврійських земель у степу з'явилися поселення, люди розорили степ і тепер він годує всю Україну. І тільки в одному місці зберігся маленький (за мірками планети), не зворушений руками людини шматочок незайманого степу. Сріблясте море, що здалося вдалині, виявилося ковилом. Автобус наближався до біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна – кінцевої мети фотосету, який проводив Центр Європейської інформації Херсонської ОУНБ ім. Олеся Гончара за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Фотосет - це фотопленер (зйомки на свіжому повітрі) на задану тему. Темою цього разу було обрано «Європейську спадщину України», а допомагати її вирішити були запрошені херсонські фотографи з фотоклубу «Свіжий погляд» та їхні творчі друзі. Зйомки проводилися у Великому Чапельському поді, дендропарку, зоопарку та в буферній зоні заповідника не стільки з тривіальною метою показати вкотре очевидну красу заповідника, скільки звернути увагу на європейське мислення його нинішніх господарів і насамперед на подвижницьку діяльність його незмінного директора Віктора Семеновича.
Адже в Асканії-Нова воістину два дива: перше - сам факт його створення понад сто років тому німцем Ф.Е. Фальц-Фейном, а друге - збереження та розвиток заповідника в умовах занедбаності з боку держави в лихі дев'яності та безглузді двотисячні, українцем В.С. Гавриленко. Йдеться про плоди сумлінного догляду трьохсот співробітників заповідника за територією сотні квадратних кілометрів. Творча група розділилася на три маленькі групки, кожна з яких вирушила в самостійну подорож по заповіднику, у пошуках ключа до тієї самої європейської спадщини.
Вивіз у степ до диких тварин пейзажистів-анімалістів Віктор Семенович Гавриленко. Любителі піших прогулянок вирушили доріжками парку та до вольєрів із птахами. «Лицарі Великого Степу» Андрія Лопушинського розбили у буферній зоні заповідника козацький намет і виставили дозор, зображуючи те, що відбувалося тут до створення заповідника.
За підсумками поїздки готуватиметься фотовиставка, куди буде відібрано найбільш нетривіальні роботи фотографів. Очікується, що така знайома тавричанам "Асканія-Нова" постане і з нових сторін.
Р.S. А чи ви звернули увагу на чистоту в алейках парку? Мені здається, секрет доглянутості простий: практично біля кожного дерева екскурсовод говорить про його надзвичайну унікальність, після чого на підлозі не залишається жодного листочка! І ми, піддавшись на прийом, очистили доріжку під знаменитим лікувальним деревом Гінкго білоба. Наш екскурсовод Ольга «по секрету» - повідомила, що якщо листочок Гінкго білоба, покласти в гаманець - водяться гроші. Уявляєте, ми повірили!
Наталія Шальнова
«Булава». -№ 24 (827). -10.06.2010. -Стор.9
