Лорд гостював у «губернатора»
18.11.2004Василя Гавриловича Знахоренка всі в Скадовську називають "губернатором" острова Джарилгач. Він і сам дивується - чому? - адже орендує тільки невеличку ділянку пляжу на острові.
Усе літо там відпочивають шанувальники природи й тиші. А з приходом осені Василь Гаврилович та його помічники ретельно наводять лад у своїй частинці Джарилгача.
Осінніми ранками на Скадовськ спускаються майже лондонські тумани. Але опівдні, щойно туман трохи розсіє сонце, "губернатор" Знахоренко сідає у свою "дюральку" й за 11 хвилин перетинає затоку. Радісне гавкотіння пронизує сонний простір, з-під дерев'яного шезлонга чи альтанки з очерету на місток вбігає вірний Бест, а за ним виходить і шеф-кухар Руслана. Та, що вміє готувати бичка в усіх різновидах, - поки чоловіки ремонтують, фарбують та "згортають" на зиму господарство.
- Роботи на острові зараз багато, - розповідає Василь Гаврилович. - А коли ми повернемося сюди у квітні, може бути ще більше, адже торік сильний шторм змив геть усе в затоку! Довелося ставити нові парасолі, зводити з очерету приміщення для обслуги, кімнату медсестри та кухню.
На наступний рік у "губернаторських" планах - організувати дитячий майданчик на узбережжі, а ще краще - дитсадок. Нехай батьки насолоджуються спокоєм Джарилгача у повній мірі, а їхні малі будуватимуть замки з піску під наглядом кваліфікованого вихователя.
Минулого сезону тут шукали усамітнення - без музики, без галасливої реклами, тільки голоси хвиль і птахів - І молоді пари, і відьми, і навіть англійський лорд. Його ім'я пан Знахоренко не відкриває, але говорить, що високий гість лишився задоволений відпочинком - тут він разом з онуком перепочив від надокучливих папарацці, і його охоронці - теж.
Посеред літа на тижневий шабаш "зліталися" екстрасенси, відуни, знахарі з усієї України. Щоправда, ночувати вони їздили до Скадовська - на острові це заборонено. (Не можна там зводити і постійних будівель: людина не повинна порушувати життя природи, заважати червонокнижним тваринам і рослинам).
Практично всі туристи намагаються відвідати Джарилгацький маяк. Цю витончену ажурну споруду звели ще в 1902 році за проектом всесвітньо відомого французького архітектора Ейфеля. Після того, як у 90-х роках маяк втратив господарське призначення (як застаріла споруда), звідти зняли обладнання. А його каркас швидко став "народним надбанням" - туристи піднімаються туди милуватися краєвидами: з одного боку видно острів у всій красі, з реліктовою рослинністю, з мереживом озер, чистими пустельними пляжами, з іншого - величне з'єднання затоки з Чорним морем.
- Якби віддати цю пам'ятку архітектури в надійні руки та організувати сюди екскурсії, зробити невеличке кафе нагорі, то це б приносило чималі кошти, - ділиться Василь Гаврилович.
Біля підніжжя маяка вже понад сто років б'є холодне прісне джерело. На гладенькому піску восени не видно людських слідів - самі відбитки лап єнотів, кінських копит та пташине пір'я. Уся тутешня живина (а тваринок тут нараховується 81 вид!) зустрічається на водопої. Жаль тільки, що люди, які приїздять на острів восени, не такі мирні, як влітку. По вихідних тут влаштовують засідки мисливці, стріляють дичину. Шкода від цього тендітному місцевому життєвлаштуванню - кричуща. Мисливські тварини витоптують рослини, занесені до Червоної книги України. А перелітні птахи, що століттями відпочивали на острові, налякані пострілами, гинуть у морі. Василь Гаврилович каже, що врятувати острів може тільки статус Національного природного парку.
Збираючи на узбережжі осінні сувеніри - кульки з морського мулу (у столичних магазинах для дизайну оселі вони коштують доволі дорого) - ми дивувалися місцевій владі: ходити по грошах, і не вміти їх підняти?.. В усьому світі уряди вкладають кошти у збереження унікальної природи та екологічної чистоти Національних парків, а потім отримують грубі гроші з відвідувачів, і доходів вистачає і на розвиток міст, і на соціальні програми.
Дар'я Аверченко,
Газета "Вгору" 18.11.2004
