«Люблю рідну Херсонщину!»
Як уже писав «Новий день», днями до Херсона завітав наш земляк, відомий телевізійний ведучий, продюсер та шоумен Ігор Кондратюк з популярною музичною програмою «Караоке на майдані». Після майже п’ятигодинного запису телепередачі Ігор погодився зустрітися з кореспондентом нашої газети, яку, як виявилося, залюбки читав у дитинстві.
— Під час запису «Караоке» Ви постійно говорили, що любите рідну Херсонщину. А де саме народилися і як часто буваєте на малій батьківщині?
— Я народився у селі Пригір'ї Високопільського району. Провчився у школі райцентру три роки і разом з батьками переїхав до Каланчака. На жаль, у рідній області випадає бувати нечасто, хоча тут живе чимало моїх родичів та близьких людей. Зокрема, рідна тітка, двоюрідні брати та сестри. Провідувати їх намагаюся хоча б раз на рік. У самому ж Херсоні випадає бувати частіше, але тільки через те, що зупиняюся тут проїздом.
— Цього разу Ви приїхали по роботі. Як Вам рівень вокалу херсонських учасників «Караоке на майдані»?
— Чесно кажучи, могло б бути краще... У першому турі, коли обирав фіналістів з народу, ледь не кожен другий просто приголомшував прекрасним голосом та ритмомелодикою. У другому турі програми декого ніби підмінили. Насправді ж, перебуваючи у середині величезного натовпу людей, ведучому не завжди добре чути, хто співає краще. Інколи співаків з народу обирати доводиться напівінтуїтивно. Тих, кому не вдалося перемогти, заспокоюю: це ще не означає, що ви не вмієте співати. Не та тональність, виконавець хвилюється, ніколи не працював на камеру — будь-який фактор може завадити добре виступити навіть досвідченому вокалісту.
— А переможців «Караоке», «Шансу», «Фабрики зірок», котрі тільки-но ступають на стежину шоу-бізнесу, псує слава?
— На жаль, трапляється. Знаю людей, які навіть після одноденної участі у програмі «Шанс» ставали, м'яко кажучи, неадекватними. По-перше, через те, що потрапили в оточення справжніх зірок. Поруч з ними працювали Могилевська, Кузьма і чимало інших відомих людей. Також їхню «зірковість» можна списати на те, що нікому не відомих вчорашніх школярів та студентів кілька разів показали на національному телеканалі. Говорячи про це, особливо мені шкода наших «фабрикантів». Дехто з них уже після кількох днів у ефірі стає настільки недосяжним, що без прес-секретаря й слова не скаже.
— Не зрозумів. Чому Вам шкода «фабрикантів»?
— Вважаючи себе зіркою (я зараз говорю не про всіх, адже і серед них є кілька перспективних виконавців), декому так бракує інтелекту, що навіть немає про що з ним порозмовляти. Уявіть, людина змалку прогулює школу, різні гуртки, не читає книги... Практично тільки тим і займається, що співає. Мені доводилося розмовляти з багатьма молодими та перспективними виконавцями. На будь-яке серйозне запитання частина з них відповідає: «Зате я гарно співаю»...
— А от Ігоря Кондратюка слава шоумена не зіпсувала?
— Думаю, ні. Звісно, не мені про це судити. Може, комусь і здається, що я змінився. Дехто скаже, що перестав з ним спілкуватися. Але це тільки через брак часу. Коли ти працюєш у шоу-бізнесі, відпочивати та зустрічатися зі своїми старими приятелями практично ніколи. Я не задираю носа і не дозволяю втягувати себе у різні шоу-бізнесові витівки. Більшість зірок, котрі постійно вдаються до епатажних вчинків, просто прагнуть вкотре нагадати про себе та пропіаритися. Наприклад, нове любовне захоплення Наталі Могилевської Петром Дмитриченком сприймаю не більше, ніж звичайний піар-хід. Заради реклами я ніколи на подібне не йшов.
— Ігоре, чи підтримуєте обдаровану молодь поза власними телешоу? Наприклад, Вам так сподобався якийсь з переможців «Караоке», що відчуваєте: для нього тижневого звання «народної зірки» замало...
— Розумію суть запитання. У мене була лише одна така спроба. Хотів не лише підтримати, а й бути продюсером учасниці останнього «Шансу» Насті Демиди. На жаль, завадила криза. Я не заробляю грошей більше ніде, крім телебачення. А це не нафтопереробка чи металургія, де можна акумулювати чималі кошти і з легкої руки частину з них спрямувати на підтримку талановитої молоді. Зробивши спробу, відчув, що в мене обмежений ресурс.
А щодо решти обдарованих людей, то чим зможу —завжди сприяю. Наприклад, запрошую виступити в «Караоке на майдані», зокрема у рубриці «Перший хіт». Грошима ж, повторюся, допомогти не можу. Якщо молода людина не просто обдарована, а, так би мовити, перлинка, вона обов'язково проб'ється й сама...
— Тобто обдарування з народу реально може стати зіркою самотужки?
— Звичайно. Але для цього необхідно мати талант. Талант гарно співати, бути епатажним, вміти заявити про себе, мати артистизм та незакомплексованість. Це міф, що у шоу-бізнес пробиваються лише через ліжко та гроші. Я ж, звичайний хлопець з села, зумів самотужки чогось досягнути. Просто потрібно не лише мріяти, а жити цією мрією. Навіть попри певні труднощі та невдачі, ніколи не здаватися і працювати, у першу чергу над собою. Також важливо вже з перших кроків до слави не спитися. Знаю чимало дуже талановитих, обдарованих людей, які, почавши легко та швидко заробляти гроші та визнання, закінчили життя звичайними алкоголіками.
— Після запису «Караоке» Ви довго роздавали автографи, не відмовивши жодному з шанувальників-земляків...
— Так. Я завжди даю автографи і фотографуюся з усіма, хто цього хоче. Навіть маю спеціальні листівки з моїм фото. Люди мене знають, бо бачили по телевізору. Якщо мої карлючки на аркуші паперу зроблять людину хоч на мить щасливою, відмовити їй в цьому не можу. Пригадую, колись і сам майже годину стояв в черзі за автографом...
— За чиїм?
— Це було давно. На одному з концертів для мене розписався Володимир Кузьмін. Люблю його пісні. Здається, листівка з автографом і досі у мене зберігається...
— Під час зйомок херсонського «Караоке» спека досягала 35 градусів. Часто доводиться працювати за такої температури?
— Нещодавно наше шоу гостювало в Енергодарі. Там температура перевищувала 40 градусів. Тож у вас ще не найгірше (посміхається). Головна проблема літніх зйомок у переїздах. Ми залюбки поїхали б і в інші міста, але, оцінюючи фізичні сили знімальної групи, занадто далеко від Києва поки що не від'їжджаємо.
— На початку розмови Ви сказали, що херсонці могли б заспівати краще... А яке, на Ваш погляд, найспівучіше місто України?
— Однозначно сказати не можу. Якщо судити з програми «Шанс», то найбільше переможців було зі Львова та Хмельницького.
— Газеті «Ленінський прапор» - «Новий день» цієї весни виповнилося 50 років. Ваші побажання читачам та працівникам видання з нагоди ювілею?
— Справді? Вітаю вас! Пригадую, коли ходив до школи, в області існували лише дві газети: «Наддніпрянська правда» і «Ленінський прапор». Мені, як і більшості ровесників, батьки передплачували газету обкому комсомолу «Ленінський прапор». Ще з дитинства уважно її читав. У піввіковий ювілей бажаю газеті, яка змінила назву і засновників, не втрачати читацького загалу і завжди залишатися дійсно четвертою гілкою влади, а не прислуговувати першим трьом. Нехай «Новий день» радує читачів тільки гарними, позитивними новинами і завжди буде для них справжнім взірцем справедливості та патріотизму.
— Дякую за розмову.
Спілкувався Вадим Лубчак.
«Новий день». - №32 (4922). -5.08.2010. – стр.18
