on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

17.11.2020, 10:30

«Морський» мурал створили херсонські художники

10.11.2020, 16:10

«Кіноджем-2020»: нагородження переможців фестивалю

09.11.2020, 09:42

Фільм відеостудії Гончарівки став призером Фестивалю живого кіно

Маївка в козацькому стилі

Чергову, 304-ту річницю заснування Кам'янської січі козаки відзначили патріотичними гаслами, дружніми застіллями, тостами за Першотравень і бійками.
Панахида по загиблих козаках Кам'янської січі - головного адміністративного і військового центру запорозького козацтва, який знаходився на території сучасного Бериславського району, урочистий мітинг і показові виступи козацьких організацій зібрали не так багато людей, як у минулі роки. Чи то відзначення чергової річниці січі цікавить українців усе менше, чи то у людей бракує грошей, щоб приїхати на цю подію знову.
Цих грошей точно бракує у держави, яка за стільки років так і не спромоглася створити на території унікальної Кам'янської січі музейний чи історико-етнографічний комплекс. Хоча розмов про це в останні 5 років було чимало. До 2009-го сюди вкладалися бодай якісь кошти, проводилися розкопки, але інтерес у державних мужів до цієї території зійшов нанівець.

- У нас є мрія - відновити у селі Республіканці все так, як було за часів січі. Щоб сюди приїжджали туристи з усієї України, щоб тут були готель і ресторан, - зазначив завідувач філії «Кам'янська січ» Національного заповідника «Хортиця» Сергій Сурченко. - На жаль, приблизно 3 роки тому фінансування цього проекту припинилося. Виділяти на нього гроші заповідника ми не можемо, оскільки їх не вистачає й «Хортиці». Все капітальне будівництво ми ведемо на зароблені на екскурсіях кошти і завдяки спонсорам. На останніх залишається поки єдина надія щодо створення повноцінного комплексу і в Республіканці. Днями ми мали розмову з відомим бізнесменом Дмитром Фірташем, передали концепцію розбудови Кам'янської січі і владі Бериславського району. Сподіваюся на результат.

За словами Сергія Сурченка, в усіх радянських енциклопедіях писалося, що біля Республіканця знаходиться могила невідомого козака. «В Кам'янську січ не вкладали жодної копійки, оскільки вона вважалася чорною плямою в історії Російської, а потім і радянської імперії. Адже її козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком разом із Мазепою перейшли на бік шведського короля Карла XII, на що мали повне право. Адже Військо Запорізьке низове - це була держава, яка вела відносно незалежну зовнішню політику і мала дипломатичні відносини з іншими країнами. І саме в часи Кам'янської січі була зроблена остання спроба побудувати незалежну Україну», - додав він.

Після офіційних урочистостей усі, хто приїхав у Республіканець, розділились на групи, аби відпочити в колі друзів і колег: хтось смажив шашлики, хтось готував більш традиційний козацький куліш. Більш розслаблена атмосфера, випите спиртне і спекотне сонце пробудили у деяких козаків войовничий настрій. Увесь патріотичний флер умить кудись здуло: хтось влаштував бійку («героїв» довелося розбороняти міліції), а хтось публічно вирішував питання номер один: яка козацька організація крутіша за інші. Свідком такого скандалу став і автор цих рядків. Молодий керівник однієї з відомих козацьких громадських організацій звинуватив старшого за віком козака у привласненні їхнього шеврона.
З криками: «Ты самозванец!» він зірвав цей шеврон з рукава чоловіка. Випадково епізод вдалося зафільмувати оператору з Каховки. Молодики-козаки почали вимагати від нього вимкнути відеокамеру і забиратися геть. «Ты чё в козачьи дела лезешь, ты, ж...довская морда?» - заявили вони.

- Те, що ми бачимо зараз у козацтві, має мало спільного зі справжнім козацьким рухом, - коментує верховний отаман Війська Запорізького низового Олександр Панченко. - Сучасне козацтво більше нагадує такий собі декоративний клуб за фольклорними інтересами. У 1990-ті багато хто хотів стати козаком, але не був готовим до цього. Не випадково тоді деякі козацькі об'єднання створювали «кримінальні авторитети», щоб якось легалізувати свою злочинну діяльність. Зараз держава не готова визнати нас у всій юридичній повноті. Але й козацтво теж до цього не готове. Можна піти шляхом Росії, де був виданий відповідний закон, який врешті-решт нікому було виконувати. Однак ми так можемо остаточно зганьбити діючі українські організації і козацьку ідею. Тому ми самі повинні зробити все для об'єднання козацьких товариств і бути готовими до несення служби. Поки ж наші героїчні предки десь із небес, мабуть, дивляться на нас, перекошених і незграбних, і думають: «Щось не дуже вони схожі на козаків». На жаль, так воно і є.

Олег Батурін
«Новий день».- №20 (5067).- 16.05.2013.- стр.14

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.