on-line с 20.02.06
 

Арт-блог

06.07.2017, 09:14

Июль-2017

Літо гріє купіль в річці: —  Хто купатись? Гей, сюди! — Дибуляють по травичці Гусенята до води. А за ними по стежині, Де кульбаби ронять пух, Йде в легенькій одежині Місяць липень, мов пастух. Він здаля гукає літу, Ще й маха брилем своїм: —  Годі, чуєш, воду гріти! Куштувати мед ходім! Квітнуть липи у долині, Бджоли там, аж цвіт бринить. Був на пасіці я нині — Обіцяли пригостить.— Доганяє липня літо, Щоб успіть на медозбір. Пахне сонцем, пахне цвітом, Пахне медом кожен двір. Т. Коломієць  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Новости региона

26.07.2017, 14:54

Пісенний розмай «Червоної калини»

26.07.2017, 13:25

Еволюція Next, або Дорогу молодим!

26.07.2017, 13:20

Херсонців запрошують на Вечір кіномистецтв у Лебединому озері

> Карта сайта > Информация > Майстер-чарівник з Білозерки ...

Мабуть, кожен відвідав у ці весняні дні Херсонську обласну наукову бібліотеку ім. Олеся Гончара отримав масу позитивних емоцій і був вельми здивований, оглядаючи експонати невеликої (всього лише в декілька робіт) виставки «Зоокуток планети Залізяка»

Та й як тут не дивуватися, коли при близькому розгляді помічаєш, що всі ці чудесно виконані скульптури, кожна з яких володіє своїм індивідуальним характером, зібрані з самого звичайного металобрухту! Втім, більшості херсонців подібні роботи вже добре знайомі. Наприклад, оригінальний ансамбль залізних музикантів, що прикрашали донедавна вхід в кав'ярню на Привокзальній площі обласного центру. Крім того, дивно живий мураха, зосереджено спинається на величезне бетонне яблуко на газоні неподалік від дитячої поліклініки. Це також і жаба зі скрипкою в тінистому куточку «Фламінго» біля кінотеатру «Ювілейний».

Всі роботи, і представлені на виставці, і вже давно знайомі городянам, створені талановитими руками Сергія Демченка - майстри-художника з Білозерки.

Мабуть, на сьогоднішній день він єдиний з херсонських художників працює в стилі хай-тек (стиль скульптури та дизайну, в якому використовуються промислові металеві деталі), який досить складний. Майстри цього стилю повинні в рівній мірі поєднувати в собі, причому нерозривно, якості справжнього художника і високого професіонала. Важко уявити, однак і сам автор часом не в змозі уявити собі кінцевий результат своєї творчості в повному обсязі. Бо, крім загальних ліній, напрямків і образів, просто неможливо передбачити заздалегідь, що з наявного під рукою залізного брухту знадобиться в потрібний момент, стане незамінним і виразним елементом скульптури. Тому кожна створена в цьому стилі робота настільки глибоко індивідуальна, що навіть при дуже сильному бажанні створити другу аналогічну їй просто неможливо!

Стати художником Сергій мріяв ще в дитинстві - вже дуже любив хлопчисько, мабуть, як і всі діти в такому віці, малювати, змальовувати і розфарбовувати картинки. Тому звістка, що при Будинку піонерів в Херсоні відкрилася художня школа, сприйняв з величезним ентузіазмом і упросив маму «спробувати щастя». От тільки, як виявилося, трохи запізнився, заняття вже почалися. Здійснити свою мрію зміг лише в наступному навчальному році. З глибокою вдячністю і теплотою згадує нині Сергій свою викладачку Галину Павлівну Попову, уроки якої в подальшому мали істотний вплив на формування його художнього світогляду. Тому, коли Галина Павлівна перейшла працювати у Дитячу художню школу, поспішив услід за нею. Так Сергій Демченко опинився в числі перших випускників художньої школи.

Дивно, але також з раннього дитинства Сергія тягнуло і до «заліза». «Жили ми небагато, - розповідає художник, - можливості купити велосипед, а тим більше мопед - мрію кожного хлопчиська того часу - не було. Тому транспорт та іграшки собі збирав сам з різних старих запчастин. Одного разу навіть маленький підйомний кран сконструював і побудував, про який через кілька десятків років з подивом згадував... ». Пізніше, коли він був уже на своїх хлібах, основна робота Сергія завжди незмінно межувала з творчістю: працював в автопарку трафаретником, в армії художником роти і частини, після служби - в рекламному комбінаті. Майстер-універсал, що вміє при нагоді і двері гаражну зварити, і водопровідний кран полагодити, першу свою скульптуру, «саксофоністки», зібрав з наявного під рукою залізного брухту. Вона прикрасила собою Привокзальну площу в Херсоні.

пресс-ножницы

Матеріал же для наступних своїх скульптур став підбирати в пунктах прийому металу, нещадно переплачуючи приймальникам. Збирав металевий непотріб за допомогою друзів і знайомих. Здавалося б, зовсім непримітні і вже точно нікому не потрібні залізяки в талановитих руках майстра отримували друге життя і ставали шедеврами, гідними найвищої похвали. Нині число готових, не схожих ні на які інші скульптурних робіт, здатних воістину прикрасити міські сквери і парки, наближається вже до двох десятків. І це не зважаючи на те, що творчий арсенал художника містить масу різних мініатюрних виробів прикладного характеру. Кілька дивовижних монументальних скульптур херсонського майстра прикрашають вулиці сусідніх міст. Так, одесити вже кілька років милуються залізним псом, а в сусідній Миколаїв недавно відправився створений автором красень-динозавр. Їм можна не тільки помилуватися, але, до великої радості дітвори, ще й осідлати, зручно розташувавшись на його спині.

На жаль, в рідному місті Сергія Демченка - Херсоні - унікальних скульптур стає менше. Зі скасуванням закладу зникли з Привокзальної площі залізні музиканти, а в одну з ночей в серпні минулого року невідомі вандали вирвали з «м'ясом» і потягли унікального мурашки. Звичайно, навряд чи його викрали, щоб здати на метал. Швидше нині він є унікальною родзинкою чийсь присадибної ділянки. На превеликий сором, подібні низькі вчинки є невід'ємним атрибутом нашого часу ... Як би там не було, творча людина, Сергій Демченко продовжує трудитися і сповнений різних фантастичних ідей.

Тепер він уже не обмежується статичною жвавістю скульптури. Нинішні роботи його стають все більш досконалими і навіть здатні на якісь фізичні дії. Як Механічна риба, що полює за здобиччю, з «Зоокутка планети Залізяка». Зовсім недавно художник нарешті обзавівся власноруч збудованою майстернею, в якій всякого вхідного сюди зустрічає значна і дивно жива постать «регбіста», що реагує поворотом голови на будь-який рух і знаходиться в стадії завершення. А ще, на відміну від звичної всім аксіоми «творчий безлад», в майстерні Сергія панує по-справжньому творчий порядок. Все, що називається, розкладено по поличках і коробочках. «Зате я не витрачаю дорогоцінний час на пошуки потрібної для скульптури деталі», - посміхається він. А час у майстра дійсно на вагу золота, адже, крім занять творчістю, треба ж ще й сім'ю зовсім не маленьку годувати.