Майстерність без меж
Для тих, хто звик у виставковій залі на площі Свободи милуватися творами професійних художників, Херсонська обласна спілка майстрів народного мистецтва «Дніпровська палітра» зробила гарний сюрприз: 16 січня тут відкрилася ювілейна виставка з однойменною назвою - виставка митців непрофесійних (якщо так взагалі можна сказати). Ювілейна не за рахунком (одинадцята) - вона присвячена 5-річчю з Дня заснування організації.
А скільки людей зібрала! Сказати, що яблуку нема де було впасти - це нічого не сказати. Хіба що на пів'яблука можна погодитися. Але чи варто цьому дивуватися? В Херсоні спілка майстрів народного мистецтва одна з найбільших в країні і поєднує 249 майстрів i 11 великих колективів. А ще колеги-художники, поціновувачі талантів, журналісти, високі гості... Хтось прийшов із цікавості, хтось у передчутті нової хвилі натхнення. І ніхто не приховує захвату! А дивуватися є чому. І насиченості експозиції, і майстерності авторів. Мабуть, казати про професіоналізм чи непрофесіоналізм в даному контексті буде недоречно. Так, для більшості справа, якій вони безмежно віддані, є хобі. Але з якою любов'ю все зроблено, як філігранно, як майстерно! Про широту інтересів спілчан годі й говорити: чого тут тільки нема!
Поруч із звичними для цього залу живописом і графікою - клаптикове шиття, флористика, вироби з дерева, різні ляльки (від мотанок до авторських). Про гаптування годі й казати - хрестиком, бісером, гладдю, стрічками! Від ікон до копій відомих картин. Особливою увагою відвідувачів користувалася «стіна» з вишитими монохромними копіями картин. Жодного різнобарв'я - лише відтінки сірого кольору. Здивуванню і захопленню не було меж! Шкода лише, що не всі експонати залишилися у залі після відкриття. Маски, елементи костюмів і навіть людські фігури, сплетені з лози, поїхали додому - у Великоолександрівський район (не тільки херсонці мають талант).
Загалом, було багато компліментів, дипломів, подарунків, сюрпризів (як то сертифікат від Книги рекордів України за найменшу мініатюру - прапор і герб на зернині), багато питань, чи можна щось купити (хоча виставка не передбачає продажу робіт). У цей день презентували тільки найкраще, багато залишилося поза межами експозиції. На жаль, виставкових майданчиків у місті явно не вистачає, і спілчани стверждують: вони ще мають, що показати і чим здивувати. І дай їм Бог натхнення!
Лариса Жарких
“Вгору”.- №4 (643).- 22.01.2015.- стр.4