on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.05.2017, 09:27

Май-2017

Синий май. Заревая теплынь. Не прозвякнет кольцо у калитки. Липким запахом веет полынь. Спит черемуха в белой накидке. В деревянные крылья окна Вместе с рамами в тонкие шторы Вяжет взбалмошная луна На полу кружевные узоры. Наша горница хоть и мала, Но чиста. Я с собой на досуге... В этот вечер вся жизнь мне мила, Как приятная память о друге. Сад полышет, как пенный пожар, И луна, напрягая все силы, Хочет так, чтобы каждый дрожал От щемящего слова "милый". Только я в эту цветь, в эту гладь, Под тальянку веселого мая, Ничего не могу пожелать, Все, как есть, без конца принимая. Принимаю - приди и явись, Все явись, в чем есть боль и отрада... Мир тебе, отшумевшая жизнь. Мир тебе, голубая прохлада. С.Есенин

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новости региона

22.05.2017, 15:38

На Херсонщині пройшов 4-й Таврійський туристичний конгрес

22.05.2017, 11:35

Херсонці пройшли карнавальною ходою з нагоди відкриття XIX Міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Таврії"

22.05.2017, 11:30

У театрі ім.М.Куліша відбулася прес-конференція, присвячена початку XIX Міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Таврії"

Мчаться степом коні-птиці!

Признатися, побачити в області вивіску «Конеферма» куди дивовижніше, ніж зустріти африканця з вилами на «реформованій» фермі де-небудь під Голою Пристанню чи в таврійському степу. Така дивовижа трапилася мені в глибинці – за три з лишком десятки кілометрів від Генічеська – у Новогригорівці. Ініціатором створення племінної, єдиної на Херсонщині конеферми, був Віктор Григорович Шулик, голова тамтешнього приватного господарства «Новогригорівське».

- Хоч складно було, я все-таки купив 7 коней, – згадує співрозмовник. – Бо що ж то за село, та без коней? Я два роки працював у Партизанах бригадиром городньої бригади. Верхом їздив, у бідарці. У «лобогрійки» чи в плуги коней, звісно, не впрягаємо. Але там, де можна, вони замінили техніку. У нас є своя пекарня. Так от: хліб у польові бригади колись розвозили трактором. А зараз одна конячка і один Іван – будочку зробили, і в дорогу! Чи бабусі якійсь на млин збіжжя відвезти – теж коні.

Табун пасся у видолинку неподалік ферми. Глянеш – залюбуєшся: легкі, граціозні, виплекані дбайливими руками. Таких не соромно на столичний парад випустити! А якщо навідається сюди який зарубіжний магнат – їй-право, і тисячі євро не пошкодує викласти за такого коня!

- Ферма спеціалізується на вирощуванні української верхової породи, – пояснює ветеринар, «засватаний» Віктором Григоровичем ще й у тренери кінноспортивної секції, Сергій Бобруйко. – Зараз на фермі є 36 голів, з яких 7 робочих коней і 10 – молодняк. - Було б більше, – каже голова господарства. – Та четверо коней по 4 тисячі гривень продали у Севастополь. Приватники, видно, взяли, щоб дітей по місту катати і мати на цьому гроші. Дав коня у Мелітопольський педінститут за те, що студентку нашу вчать безкоштовно. А потім ще кілька. Там теж займаються кінним спортом. Я навіть запропонував влаштовувати змагання між сільськими та інститутськими вершниками. Новогригорівські дітлахи не нарадуються своїми чотириногими улюбленцями. Так уже ходять коло них, так пестять...

- Діти буквально біжать до коней зі школи! – не приховує радості Віктор Шулик, мовби сам летить на крилах разом із ними. – Залюбки тренуються. Поставлять бар’єр метр двадцять висотою і давай брати! А 9 травня показові виступи влаштували: 12 коней з юними вершниками йшли рівненьким строєм, з прапором, коло пошани зробили, доповіли мені, що до змагань готові. Глянув, як рівненько йдуть, аж сльози на очах.

Тренер розповів, що у кінноспортивній секції постійно займаються 14 юних сельчан, а загалом на заняття приходять 22. Шестеро вершників уже стали розрядниками.Є у Новогригорівці, хоча й примітивний, сільський, але власний іподром. І хто зна, може, через якийсь десяток років стане це віддалене навіть від райцентру степове село у Приазов’ї місцем проведення і міжнародних змагань.

Якщо ж звернутися до історії, то конярство на Херсонщині розвивалося ще у XVIII столітті. На всю Російську імперію славилися конезаводи князя Воронова, що були в Нововоронцовці, братів Чарикових, кожен з яких утримував від 200 до 1000 голів. А ось ще один маловідомий факт: у 1844 році у губернському місті Херсоні була заснована земська конюшня. Перед початком Кримської війни (1853-1856 рр.) у центральній конюшні, розташованій неподалік Херсонської фортеці, утримувалося 60 жеребців англійських, датських, азіатських порід. Не менш цікавий ще один факт. За досягнення значних успіхів у розвитку конярства звання Героя Соціалістичної Праці був удостоєний Прокіп Веремко – старший конюх радгоспу «Червоний маяк» Бериславського району . ...Мчаться степом коні-птиці. Без них – і степ не степ.

 

Василь ПІДДУБНЯК // Гривна № 23 (439) 05.06.2003 (стр. 26)
www.grivna.kherson.ua/mchatsja_stepom_kon_ptits.htm
 

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.