on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Новини регіону

15.04.2024, 23:51

Серія картин еротичного жанру. У Херсоні художниця презентувала виставку "Гола правда"

  Херсонська художниця Оксана Оснач презентувала у місті виставку ...
13.04.2024, 11:07

Обстріляний, але живий: Херсонський театр привіз до Чернігова зворушливу виставу

Днями у Чернігові побував Херсонський академічний театр імені Миколи ...
13.04.2024, 11:04

У Херсонській громаді не закрили жодного закладу культури - МВА

  У Херсонській громаді не закрито жодного закладу культури ...

Мінялися назви. Але не принципи!

Свій майже віковий шлях до читача поважна газета почала у лютому 1918-го — холодному та голодному. Олешки — мов порохова бочка. Щойно міськрада, яка по-справжньому стала народною, наклала контрибуцію на судновласників, удержавила купецькі крамниці, організувала матеріальну допомогу знедоленим. І не менше, ніж хліба насущного, люди потребували Правди. Із цією Правдою і пішли в народ «ИЗВЕСТИЯ Советов робочих, солдатских и крестьян­ских депутатов Днепровского уезда». Ходили недовго — менш як два місяці. Але свою справу зробили: люди повірили у нову владу. У квітні того ж року замість «Известий» в Олешках вийшов перший номер «Дніпровської думки» під редакцією Миколи Куліша. Та недовго і ця газета проіснувала. Причини закриття? Швидше матеріальні, ніж ідеологічні: видання трималося на коштах нужденної місцевої казни.

І тільки у грудні 1920-го, після остаточного утвердження радянської влади, Микола Куліш починає редагувати російськомовну «Днепровскую коммуну». Нове видання за рівнем публіцистики випереджало навіть центральні газети. Не дивно, що драматург Куліш, цей український Шекспір, вийшов із журналістської «шинелі», власноруч «пошитої» саме в Олешках. Редактор Микола Куліш невдовзі перебрався у тодішню столицю Радянської України Харків і став знаним письменником, а в Олешках тим часом тривала редакторсько-газетна пертурбація. Час від часу газета змінювала назву: «Пахарь», «Промінь соціалізму», «Ленінське слово», «Шляхом Леніна», з 1992-го — «Вісник Олешшя». Та незмінними залишалися дух публіцистичності, майстерності, поваги до читача.

У 1962 році країну перекроїла хрущовська адмінреформа. У результаті укрупнення територіальних одиниць Цюрупинський район ліквідували, «прикріпивши» до Херсонського (промислового) обкому Компартії України, а інформа­ційно — до обласної і міської газети «Наддніпрянська правда». Вихід газети в Цюрупин­ську відновлено у березні 1965-го. Під промовистою назвою «Шляхом Леніна». Редактором було призначено Івана Шморгуна — людину вимогливу і безкомпромісну. Ця вимогливість і безкомпромісність залишалася і тоді, коли Івана Андрійовича на редакторському посту змінив Геннадій Філіппов, а вже його — Петро Прядка.

«Петро Прядка, багаторічний заступник Філіппова, який прийняв редакторську естафету, до будь-яких явищ підходив з міркою совісті, — говорить нинішній головний редактор «Вісника Олешшя» Борис Прищепа. — Це він відкрив не лише місцевому, а й всеукраїнському читачеві невідомі до того сторінки життя Миколи Куліша, його (по суті) «хрещеної матері» Віри Панкеєвої… Петро Іванович і зараз не пориває зв’язків з редакцією, активно працює в історичній, природоохоронній темах. Він — мій консультант (на громадських засадах) з питань державного будівництва і місцевого самоврядування».

Борис Онуфрійович очолює одну з найстаріших і найкращих у краї міськрайонних і районних газет ось уже півтора десятиліття. Перший і єдиний поки що на Херсонщині лауреат республіканської літературної премії Івана Франка. А премію цю присуджують авторам нових оригінальних публіцистичних творів у галузі інформаційної діяльності, які сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства. І цим усе сказано.

У «Вісника Олешшя» і його головного редактора є чому повчитися іншим. Насамперед — принциповості, чесності, журналістській майстерності і… невмінню плазувати перед лицемірною (родове тавро «перестройки»!) чиновною челяддю. До слова: чи не тому ця сама «пересувна» челядь навіть у ювілейний рік не сподобилася виділити передбачені договором кошти на випуск газети, числячись у її співзасновниках?..

Тяжко-важко, але «Вісник Олешшя» продовжує бути виразником інтересів народних.

 

Редакція газети «Новий день» щиро вітає своїх колег із «Вісника Олешшя», однієї із найстаріших газет Північного Причорномор’я, зі славною датою. Пороху у порохівницях вистачає, мужності вам не позичати. Тож головне — здоров’я і довголіття!

Василь Піддубняк
член Національної спілки журналістів України і Асоціації українських письменників,
власкор газети «Сільські вісті» (Київ).
"Новый день".- №9(5056).- 28.02.2013.- стр.20
www.newday.kherson.ua/component/content/article/5-kultura/1287-minjalisja-nazvi-ale-ne-principi.html

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.