on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.12.2017, 14:26

Декабрь-2017

Відійшла в минуле осінь. Грудень – первісток зими – оглядає володіння. Сніг іскриться під саньми. В білих шатах ліс дрімає. Кригою взялись річки. І виблискують під сонцем, як посріблені стрічки. Навкруги панує спокій, а сусідньому дворі червоніють горобини, ніби спалахи зорі. Лідія Кир′яненко  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новости региона

12.12.2017, 13:38

Херсонцев приглашают на «Историческую вечеринку»

  15 декабря состоится последняя в этом году встреча в известной ...
12.12.2017, 12:26

Каховчани - переможці конкурсу «KIEV ART FESТ»

08.12.2017, 10:15

Херсонцы окунулись в сказку

  Вчера в Херсонском выставочном зале Национального союза художников ...

«Мистецтво — це мій світ»

Коли вперше бачиш роботи херсонської художниці Ксенії Стеценко, виникає відчуття легкості, прозорості, навіть невагомості її малярських полотен. Кольори яскраві, насичені, а часом – ніжні, пастельні, невловимі, як душа справжньої жінки, що може бути іншою кожної наступної миті. Така й сама Ксенія – тендітна, з глибокими натхненними очима, часом непередбачувана, противниця конкретики, до без тями закохана у мистецтво і завжди різна у своїй творчості.

Відома російська поетеса й письменниця Лариса Васильєва, вражена творами Ксенії, так написала про них: “Мир Ксении Стеценко – хрупкие, ранимые и чертовски красивые женщины. Ксения рисует цветы, похожие на женщин и пейзажи, где женщин нет, но есть их настроение, составленное из полутонов и оттенков. Впрочем, писать о живописи глупо. Нужно смотреть. Смотреть внимательно и неторопливо, и тогда цвет, линия, форма – сольются в большую и пеструю картину огромного мира, в котором мы все живем.”

У художниці багато творів-настроїв: “Навіщо мені кудись їхати?”, “Він дуже дивний сьогодні”, “Просто побути на самоті” і дуже схоже на японське “Стихаючі голоси, свист крил ластівки”. Одна із серій називається “Найвища присутність”. Ксенія має на увазі найвищий прояв того незвичайного у житті, про існування якого й не підозрюєш, а воно є, існує, треба лише вміти його розгледіти. А це вміння дається далеко не кожному.

У майстерні художниці я звернула увагу на крихітні дитячі черевички, що висіли на видному місці. “Мама зберегла”, – посміхається Ксенія і гладить рукою стареньку шкіру на сандаликах. Місточок, перекинутий з дитинства, повертає її до тих часів, коли ще у дитячому садочку вона була маленькою “примою”: “ Я сиджу за столом, слиню олівець і – малюю, малюю квіти, ялинки, усе це здається мені надзвичайно гарним. А навкруг – діти, і всі в захопленні. Ох, як же мені, малій, подобалось, що на мене дивляться і навіть заздрять моєму вмінню! Звичайно, ходила до ізостудії, брала участь у конкурсах і перемагала, а вже у 2-3 класі ставила колористичні експерименти з аквареллю: знаходила особисто для себе гармонію кольорів.

Вважаю, мені повезло, що мене не примушували малювати, робила це сама, і з задоволенням. Добре, що разом зі мною завжди була моя улюблена сестричка (різниця у віці – всього 11 місяців!). У нас були ляльки, так от – ми придумували про них різні історії, а потім малювали їх, часто сидячи просто під столом у кімнаті. Бувало, що “розписували” й приміщення, та батьки не сварили, а довго відмивали і дітей, і стіни.”

Коли зайшла мова про вищу освіту, то мався на увазі лише Львів – батько-художник навчався там, дуже любив це місто і прагнув показати його дітям. У 1983 році Ксенія закінчила Львівський інститут прикладного мистецтва за спеціальністю “художник по тканинах – десинатор” і почала працювати на Херсонському бавовняному комбінаті.

Вона створювала малюнки для тканин, які випускало підприємство, але ж якби самі малюнки! Окрім них треба було розробляти ще й текстильне переплетення – на дрібно розкресленому міліметровому папері, і не помилятися у цих “кресленнях”. Тільки творча людина може уявити душевне здригання художниці при самому вигляді “міліметрівки”.

Бувало, що допомагав робити цю нудну роботу хтось із більш-менш вільних робітників. Але був і плюс – вона мала майстерню і могла займатися улюбленим живописом, навіть у ті важкі роки, коли про своєчасну зарплату годі було й мріяти. До речі, практично у кожній херсонській сім’ї є рушники бавовняного комбінату з малюнками, створеними Ксенією Стеценко, адже пропрацювала вона там 25 років.

Художниця вважає, що для митця головне – це свобода, адже не існує натхнення за розкладом, це занадто примхлива і тонка річ. Саме тому, після чотирьох років викладацької роботи в університеті, прийняла рішення покинути цю роботу. “Я хочу бути різною в творчості, хочу, щоб не можна було за моїми творами сказати одразу, чоловік чи жінка це написали.

Тому у певний період творчості змінюються мої роботи й навіть інколи – манера письма. Люблю писати чоловіків і жінок, квіти й котів, просто настрої й емоції переносити на полотно. А повітряність –моє друге “Я”, адже за гороскопом я Близнюк, і повітря – це моя стихія . Не люблю конкретності, вона обмежує, ставить у певні рамки, які для мистецтва є абсолютно неприйнятними. До інтриг у нашому середовищі ставлюся філософськи – просто не переймаюся ними, мені це не цікаво.”

Ксенія вважає, що, на жаль, нині основна маса людей мало освічена в питанні розуміння мистецтва взагалі й живопису зокрема. І це дуже серйозна проблема, про яку ніде не говориться. Адже сьогодні посилено нав’язується думка про те, що лише успішний художник – талановитий. Успішний – це всього лише розкручений, що не завжди означає наявність таланту. (Згадайте деякі виставки “сучасного мистецтва”, які у людини з гарним художнім смаком нічого, крім відрази , викликати не здатні.) І це сумно.

“Я багато читаю: намагаюся обирати хорошу літературу, особливо люблю твори з філософським ухилом, серед них є найулюбленіші, які можу безкінечно перечитувати, щоразу знаходячи для себе щось нове. Страшенно люблю свою дачу, квіти, копирсатися біля них, просто побути на самоті – це чудовий відпочинок. Ще одна з моїх хороших рис – це цікавість до всього і вперте намагання знайти якусь гармонію, принаймні у собі.”

Картини Ксенії Стеценко вже живуть у різних країнах: Германії, Ізраїлі, Туреччині, країнах СНД, а півтора роки тому її запросив до Санкт-Петербургу Фонд “Культурное достояние”, художниця отримала Диплом І ступеня із наданням Гранта за особливі досягнення в розвитку мистецтва живопису. Тоді галерея академіка Володимира Карцева придбала її роботи, а Ксенія була у захваті від того, як гостинно їх приймали у Санкт- Петербурзі – українськими піснями, танцями, сам же Карцев заговорив українською.

Сусід по майстерні, відомий поет, лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський відзначив: “Я високо ціную Ксенію як художницю, вона найкраща колористка з усіх, кого я знаю. Це людина надзвичайної працездатності, вона горить своїм ділом, живе у створеному власноруч світі. Одна з її картин прикрасила обкладинку моєї книги “Танець вогню”, я відібрав “Різдвяні польоти” за тональністю, за експресією – як один образний ряд – так співпали наші світовідчуття. А ще роботи Ксенії навчили мене – як художника-непрофесіонала – сміливості у поводженні з пензлем.”

Директор галереї “51” Наталія Василівна Марлян відзначає титанічну працездатність художниці, здатність до змін у творчості, коли зовсім іншими стають техніка письма, теми й настрої, небайдужість до людей, уміння дружити. “Ксенія – надзвичайно щира людина, і абсолютно не комерціалізована. Нею рухає не комерційний запит, а в першу чергу, творчий процес. Її теми – це пейзажі й натюрморти, місто і люди, багатофігурні композиції.

Портрети, написані Ксенією, особливі – не “прилизані”, а такі, з яких на вас дивиться сама внутрішня сутність людини, а не фотографічне її відображення. Колеги-художники називають її найсильнішим колористом Херсона, а визнання “товаришів по цеху” надзвичайно важливе. Її дуже люблять студенти – за повну відсутність авторитаризму, демократичність, уміння щиро похвалити й допомогти. Життя кипить у цій жінці, вона цікавиться усіма проявами художнього процесу: від власної творчості до відвідування виставок колег, від нових вражень до створення неймовірної краси на улюбленій дачі й перенесення її на полотно. Там вони з матір’ю створили справжній квітковий рай, у якому все цвіте і буяє з березня до грудня, це – стан життя і внутрішнього світу Ксенії.”

І, мабуть, найголовніше, що має ця тендітна жінка – це “найвища присутність” того головного і незвичайного, що так вражає в її картинах – справжнього Таланту, її мистецького світу, що зігріває своїм теплом усіх навкруги.
 


Тетяна Крючкова
"Вгору".- №27 (406).- 08.07.2010.- стр. 16-17

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.