Місто, якого більше немає
У Новій Каховці презентували аматорський фільм, знятий до 65-річчя міста, на який було витрачено 251,7 тисячі гривень
Змучені рабською працею колгоспниці й жінки-муляри. Впевнені у собі керівники «великої комуністичної будови» Каховської ГЕС і передовики виробництва. Безліч подібних кадрів кінохроніки разом зі спогадами учасників тих подій увійшли до нового фільму з чудернацькою назвою «Нова Каховка: зачаровує, квітує та єднає». Новокаховська міськрада замовила його до 65-річчя міста, однак прем'єрний показ відбувся тільки наприкінці червня.
Враховуючи те, що на зйомки картини було витрачено 251,7 тисячі гривень, можна було сподіватися на професійний рівень знімальної групи. Проте майже півторагодинний фільм був не лише змонтований у кращих традиціях агітаційних стрічок сталінської епохи, а й виявився відверто аматорським. Приблизно на такому ж рівні і за значно менші кошти місцеві оператори знімають «фільми» про випускні вечори в дитсадках, чиєсь весілля або ювілей.
- Я хотів би подякувати режисеру фільму за правду життя, - звернувся зі сцени палацу культури міський голова Володимир Коваленко.
Важко сказати, що саме в фільмі можна назвати правдою життя: демонстрацію запилюжених і давно нікому не потрібних зразків виготовлених на давно закритому заводі електродвигунів 1970-х років? Чи безкінечне перелічування дат заснування інших закритих підприємств і доволі сумнівних досягнень трудових колективів у дострокових виконаннях і перевиконаннях планів?
Відверто втомлює музика в стрічці, яка майже повністю складається з пісень радянської епохи. І режисер, і герої в кадрі постійно підкреслюють героїзм першобудівельників, що все будувалося і розвивалося в Новій Каховці саме в минулі часи. Тому відвертим дисонансом виявився спогад одного з ветеранів про баржу свіжих яблук, яку посеред зими якимось дивом завезли до міста в середині 1950-х. «Ці яблука розвезли по всіх магазинах, і цілий місяць усі їх могли купувати», - згадує він. Молодим глядачам і справді буде дуже важко уявити собі весь той «рай», в якому навіть звичайні для нашого південного краю фрукти були нечуваним дефіцитом.
Затягнутими в фільмі виявилися й спогади про минулі досягнення олімпійських чемпіонів Валерія Борзова і Сергія Чухрая. Саме місто, яким воно представлене у стрічці, наче назавжди застрягло у радянських часах. Ніби зараз у Новій Каховці немає молоді, активістів, нового покоління спортсменів, якими варто було б пишатися. Зовсім не згадуються в ній і події останніх років, розвиток у місті волонтерського руху, підйом патріотизму. Все це авторам фільму абсолютно нецікаво.
Навряд чи стрічка зацікавить і туристів. На розважальне кіно про «найкраще місто на Землі» вона попросту не тягне. Тож єдиним поясненням появи цієї картини може бути те, що чиновники вирішили замовити її зйомку лише заради власної розваги. Щоб можна було в колі рідних або однодумців подивитися стрічку і полюбуватися на самих себе. Як уже повідомляв «Новий день», у цьому році у правоохоронців виникли зауваження щодо бюджетних витрат на виробництво даного фільму. Відповідно до умов договору, завершення роботи над ним мало відбутися до кінця 2017 року, але ці терміни були порушені. Тендер на виготовлення стрічки виграла київська студія «Лад», директор якої Сергій Марчевський виступив її режисером.
Попереднім фільмом про Нову Каховку була знята до 40-річчя міста документальна стрічка «Признание в любви» Анатолія Слісаренка, який також був автором одного з агітаційних фільмів про будівництво Каховської ГЕС 1952 року.
Олег Батурін
«Новий день».- №28 (5333).- 11.07.2018.- стр.20
