Місто чиновників, купців та суднобудівників
У 1803 році Херсон стає адміністративним центром однієї із найбільш в Україні губерній. До Херсонської губернії входили території сучасних Одеської, Миколаївської, частини Кіровоградської, Дніпропетровської та Херсонської областей та невизнаної Придністровської. Молдавської республіки.
Крім того, що наше місто було адміністративним центром півдня України, воно перетворюється на центр цивільного суднобудування.
Ще в 1799 році на Херсонській судноверфі побудували торгівельний корабель з трохи чудернацькою назвою "Полуки Лукреция". Цей корабель став відомий нащадкам завдяки спеціальному наказу імператора Павла І, який з далекого Санкт-Петербургу дозволив побудованому у нашому місті кораблю відправитись в іноземну торгівельну подорож, але - цитую - "за надежным поручительством, дабы то судно непременно по окончании рейса возвратилось нашим портам".
В 1800 році в Херсоні збудували ще один торгівельний корабель, наступного року побудували вже 9, 1802 року - 17 кораблів. А 1805 року імператор Олександр І дозволив збудувати верф для купецького суднобудування, яка й була заснована 1806 року.
Було вирішено також надати кредити розміром 100 тисяч карбованців тим, "кои занимаются строением судов... и чтобы в одне руки более четырех тысяч не давать". Вже в кінці 1806 року на верфі було побудовано 14 великих морських кораблів, які могли транспортувати по Дніпру, лиману та морю хліб, будівельний ліс та інші вантажі.
Херсон разом з Олешками (сучасний Цюрупинськ) та Голою Пристанню перетворилися на центри приватного суднобудування, де кораблі споруджувалися для Дніпра, Буга, деяких портів Чорного моря і навіть для грецького Архіпелагу. Верфі, природно, були не єдиними підприємствами міста. Серед інших - найважливішими та найрентабельнішими стали вовномийні. На справжнє золото в 20 - 40 роки XIX сторіччя перетворилася звичайна вовна. На безкраїх херсонських степах розводили нескінченні отари овець, вовну з яких обробляли у Херсоні. Цікаво, що у 50-тІ роки з 12 вовномийних закладів величезної Херсонської губернії десять знаходилось у нашому місті. А починалася історія "херсонського золота" у 1820 році, коли місцевий губернатор Сен-Прі, що мав під Перекопом величезні отари овець, виписав з Франції фахівця вовномийної справи Петра Мулена, який й побудував у 1822 році першу у Херсоні вовномийну.
1859 року їх налічувалося вже одинадцять. Щорічно на промивку надходило 300 тисяч пудів вовни. Вони давали продукції на півтора мільйони карбованців, що перевищувало загальну вартість продукції всіх інших підприємств міста. А в окремі роки вартість вовни досягала 4-х мільйонів карбованців. Історія зберегла імена перших "вовномийних володарів": Готрона, Філіберта, Фекера, графа Толстого, Ванштейна. Збереглися також і відомості про тяжку працю справжніх творців "херсонського золота". На вовномийнях працювали переважно жінки та діти, які з травня по вересень парили в окропі та промивали в холодній воді нескінченну вовну, отримуючи за добу праці від 35 до 60 копійок асигнаціями.
1848 року у Херсоні з’явився один з перших на Україні паровий млин. Як пише історик Д. Горловський, мешканець міста на прізвище Княгінін купив з старого пароплава машину та переобладнав її на паровий млин, але за відсутністю майстрів, млин незабаром зіпсувався І ніхто не зміг його відремонтувати... А вітряних млинів у Херсоні в ті роки було аж 250. Навіть цілий район міста з тих давніх років так і зветься - Млини. Взагалі, Херсон у середині XIX сторіччі був центром переробної сільгосппродукції: 10 салотопних, 6 свічно-сальних, 7 тютюнових, канатний, шкіряний, броварний, кістопальний заводи з успіхом працювали у місті.
Великих підприємств у нашому місті не було, економіка нашого міста трималася на невеличких підприємствах, торгівлі, ремеслах. В 1878 році у Херсоні було більше 100 промислових підприємств з річним обігом у 5 млн. карбованців та більше 200 різних торговельних підприємств та складів з обігом в 4 млн. карбованців. На двадцяті фабрично-заводських підприємствах міста працювало 1200 робітників, приблизно по 60 на кожне.
На найбільшому з херсонських підприємств - чавуно-ливареному заводі братів Вадонів у 1900 р. працювало усього 130 робітників. До речі, цікава його історія - у 1853 році до нашого міста дійшли перші хвилі промислової революції: саме в цьому році брати Вадони розпочали будівництво механічної ливарні. Вона з часом перетворилася на суднобудівний та судноремонтний заводи - одні з трьох найважливих підприємств сучасного міста. 1855 року завод дав першу продукцію: 60 лафетів до гармат Очаківської фортеці. У 70-ті роки підприємство Вадонів виготовляла залізні баржі та катери. Пізніше - криголами, колісні пароплави, плавучі крани і таке інше.
Чавуно-ливарений завод братів Вадонів, який займав на межі Воєнного та Млинів цілий квартал, з'явилася вулиця Літейна. Вона назавжди увійшла в історію культури Херсону. На ній мешкали відомі культурні діячі історик Петражицький, художник Брюммер, а також брати Вадони, Гутьєри... Великими вважалися тютюнові фабрики Лермана (на ній працювало 87 робітників, які виготовляли продукції на 186 тисяч царських карбованців), заводик Гуревича та деякі інші.
Серед інших у Херсоні працювали конфетні, фабрики, фабрики солодкої води, миловарні, пивоварні - знаменитий завод Болека, а ще - більше 300 ремісничих майстерень, на яких працювало до 1000 робітників.
1897 року у Херсоні відкрилося відділення Державного банку, працювали Селянський поземельний банк, товариства взаємного кредиту, активно розвивалися кредитова та споживча кооперація.
Підготував Дементій Білий
Джерело інформації: “Вільний вибір”.- №11(12).- 01.11. 2003