> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Екологічна культура > Екологічні проблеми руйнування навколишнього середовища у Таврії (Херсонщині) > "Музей" цюрупинської "цивілізації"
"Музей" цюрупинської "цивілізації"
17.08.2006Здавалося, горіла баржа з нафтою. Десь на Дніпрі. Чорний густий дим створив сонячне затемнення. Та коли під'їхали ближче, побачили: горить величезний смітник!
Невідомі вибухові предмети щоразу викидали смердючі язики полум'я, вогонь рвався до лісу. Ще мить — і спалахне сухий сосняк. До біди — три десятки метрів. Не більше.
Якісь люди в диму займалися своїми справами. Один, молодший, підгрібав капцями пісок — пересипав полум'ю дорогу до сосняку. Другий, старший, збирав у свій бездонний лантух пластикову тару.
Раз по раз лопалися якісь ємності. Повітря все більше насичувалося важкими сморідними випарами, а вітер тут же «транспортував» густі хмари отрути на Херсон, на Цюрупинськ, на Україну...
Гукаємо молодшого «мешканця» смітника. Той, зачувши, що кличуть, дав дьору, на ходу викрикуючи у мобільний телефон якісь команди.
І тут же, мов з-під землі, вигулькнула старенька «Таврія», аз «Таврії» — перемащений сажею і попелом чоловік. Виявляється, на звалищі він — перша дійова особа:
— Ігор Ґуля, числюсь робітником цюрупинського міського звалища офіційно. А неофіційно — його начальник.
— І часто, пане начальнику, ви коптите небо, граєтеся з вогнем, який у будь-яку мить перекинеться на ліс?..
— Не перекинеться — ми тут навіщо? А загорається... Другий раз у цьому році. Шофери винні. їде по трасі, «бичок» кинув — пожежа! Викликати пожежну — собі ж гірше. А це звалище, якщо хочете знати, два роки тому екологією закрито. Але люди везуть і везуть сюди сміття... Приїжджали комісії з Херсона, Києва. Та що з того?
«Начальник» говорить, що нинішня пожежа — невелика, а от після 9 травня тут виросли гори відходів і нечистот.
— Сміття, звичайно, краще б загорнути, так немає трактора, — бідкається Ігор Ґуля. — Наш на ремонті, а за чужий — з ПМК — треба платити. Я вже пропонував властям: давайте завеземо бетонні плити, обгородимо. Та, як бачите... В комунгоспі помінявся директор. Рухається, але...
Під Раденськом розпочалося було облаштування нового звалища. Екскаватори рили пісок, потужні самоскиди вивозили його подалі (ходовий будівельний матеріал!). Хтось, до всього, на піску грів руки, та ще й за бюджетний кошт!
І правий Ігор Ґуля, обурюючись:
— Двісті тисяч гривень викинули на вітер: котловани порили, а все так і залишилося...
Куди викинули — ніхто не знає. А хто й знає — помовчує. Могли б це діло розплутати місцеві правоохоронці, та зайняті чимось іншим...
Унікальне, їй-право, місто Цюрупинськ! Воно, либонь, єдине в Україні, яке не має власного звалища, вивозячи відходи своєї «цивілізації» на лоно природи.
Тепер це звалище поруч із так званою нижньою трасою по дорозі на Козачі Лагері, Кринки і Нову Каховку — своєрідний музей варварства під відкритим небом. «Начальник» цього об'єкта Ігор Ґуля чекає у гості представників районних і обласних властей, а також екологів, пожежників, природоохоронних і просто прокурорів. Об'єкт, їй-право, вартий того, щоб на ньому побувати. Хоч би раз!
Василь ГАЙ.
Газета "Новий день", 17 серпня 2006
