on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.12.2019, 09:37

Декабрь 2019

ГРУДЕНЬ Уночі мороз поволі Інеєм упав на шлях… Спотикається на полі Місяць грудень по грудках. І тому такий він гнівний, Дружить з вітром крижаним. А хуртеча рівно-рівно Засипає слід за ним. Сипле сніг, мов стеле килим, Щоб за груднем із дібров Тим рипучим снігом білим Рік Новий до нас ішов. М. Литвинець  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новости региона

12.11.2019, 09:47

Творчий вечір Сергія Жадана!

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

> Персоналии > Визуальное искусство > Райко Полина > Нарисуйте на гробу на кожному стовбику

Нарисуйте на гробу на кожному стовбику

01.10.2003

Когда заходишь в этот дом — обыкновенный дом в Цюрупинске - попадаешь в сказку. Потому что в этом доме живет Полина Андреевна Райко. С каждой стены, двери, забора, даже с потолка на тебя смотрят незамысловатые, но очень искренние существа: звери и птицы — каждый со своей судьбой, так напоминающей человеческие проблемы. Есть традиционные пары лебедей и ангелы. Есть Иисус и мадонна с младенцем, есть Победа, есть портреты сестер и дочери. Все переплетается в какой-то удивительной истории. И нарисовано это на стенах — как фреска. Пожалуй, в доме уже нет ни одного свободного места, где бы не оставила свой след рука Полины Райко — обыкновенной женщины, в которой несколько лет назад проснулся талант художника.

Я чотири класи кончила до войни. Було — один карандаш на всю школу... А во Второму класі Визвала мене вчителька до дошки — пожиленька, маленька, сідєнька Анастасія Михайлівна, і сказала нарисувати судно морське. Я стала, нарисувала. "Пьятьорочку» Вчителька поставила. Як я була рада!

Недавно она еще раз нарисовала этот корабль — на стене своего дома. Может, как воспоминание о своем детстве.

Потім началась война, і я більше не рисувала. Батька вбили — на фронті був батько. А нас п'ять душ. Коли зайшли фріци, прибігають діти до мами: «Тьотя Надя, хай Полінка В школу йде. -А вона вийшла і сказала: «Діточки, скажіть Вчителю чи вчительці: не пущу я її в школу, надо кусок хліба добувати". Ото ми рогозу косили, носили з плавнів і так пережили війну.

А потом... наверное, женские судьбы во многом похожи. Замужество, дети, работа, а еще дом и огород. Потом — гибель дочери, сын попадет в тюрьму. Казалось бы, где тут о красоте думать?

От наче хто каже: ото нарисуй, ото нарисуй. Як ото сила Вищая. Було мені 69 з половиною год. Забор ремонтирувала. Покрасила, і думаю сама собі: от нарисувала б два голуба. Сама собі подумала: як то бог мені дав! А тут сусід Іхав, Гена, вийшов і каже: «Тьотю Поліна, нарисуйте по голубу на кожному стовбику», — і не питає, чи вмію, чи ні.

Я нічого не сказала, а тільки пошутила: «Геночко, кончила баба ремонт, нема кому і спасибо сказати». Посміялися, і він поїхав. А я у хату і думаю: давай голуба нарисую, і нарисувала. Як пішло у мене з голуба — оце, діти, бачите. І Все ще було де — обрисувала. Це господній дар, я считаю. А чи воно так, чи не так…

Откуда силы у 75-летней бабушки? Наверное, от ощущения того, что нужна своим близким. Она живет тем, что помогает осиротевшим внукам. Она искренне рада, когда к ней приходят гости. Видно, это и дает силу. И на таких людях держится наша земля.

Лариса Жарких
Журнал «Новый фаворит» №5 октябрь-ноябрь 2003

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.