on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.05.2019, 09:22

май-2019

Люблю я час грози весною, Коли травневий перший грім, Немовби тішачися грою, Гуркоче в небі голубім. Луна співає голосисто, От дощик бризнув, пил летить, Краплин прозорчасте намисто На сонці золотом горить. Біжать потоки з гір суворих, Пташиний не змовкає гам, І в лісі гам, і шум у горах — Усе підспівує громам… Ф. Тютчев  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новости региона

22.05.2019, 13:44

Михайло Толстих у полоні сюрреалізму

22.05.2019, 13:30

В Херсоні покажуть фільм жахів для дітей на великому екрані

22.05.2019, 10:04

Підведені підсумки VII фестивалю «КІНОКАЛЕЙДОСКОП»

> Темы > Литература > Литераторы о Таврии > Народний депутат – Олесь Гончар

Народний депутат – Олесь Гончар

Олесь Гончар був справжнім народним депутатом колишньої Верховної Ради СРСР від 60 виборчого округу Херсонщини. Понад чверть століття він сумлінно виконував доручення наших виборців. 14 липня минає 18 років з дня відходу його з життя ...

Олесь Гончар любив наше місто, захоплювався його успіхами. І не раз про це говорив і писав. “Херсон…. Знаю і люблю його давно і в цьому є, звичайно, свої причини: декілька літ наполегливої праці я провів під його гостинним дахом, працюючи над романами “Перекоп” і “Таврія”, пізніше над “Тронкою”. Книги ці, як відомо, народжувалися із життя, достовірності, яка тут “в степу під Херсоном”, і в самому місті обступала мене”.  Як справжній народний депутат, він старанно захищав і піклувався про виборців, допомагав їм у вирішенні труднощів. Звертався до міністрів освіти з приводу закриття в Таврійську 8-річної школи, меліорації та водного господарства – з приводу надання допомоги жителям Станіслава в укріпленні берега, допоміг побудувати школу в радгоспі “Перше травня” Голопристанського району, лікарню в Високопіллі, виділити автобус для сільської лікарні в Качкарівці, провести асфальтову дорогу між Бериславом і Великою Олександрівкою.

Свою грошову частину Державної премії за роман “Твоя зоря” Олесь Гончар передав для придбання колясок для інвалідів, а Ленінської премії – на придбання книг для сільських бібліотек. За його підтримки і при сприянні була побудована наша обласна універсальна наукова бібліотека, яка цілком заслужено носить його ім’я, відкриті музеї – літературний ім. Бориса Лавреньова та художній ім. Олексія Шовкуненка, побудований новий корпус держуніверситету. Пам’ятними і незабутніми були його зустрічі з молоддю, студентами, вчителями й учнями, письменниками й інтелігенцією, зокрема в старому й новому корпусі університету, в Палаці Текстильників, суднобудівному заводі, в театрі ім. Куліша, у Будинку політосвіти, містах і селах області. Олесь Гончар був ініціатором створення Херсонської спілки письменників. Добре було б зібрати спогади учасників зустрічей з нашим депутатом, листи, фото, фонозаписи і опублікувати їх. Впорядкувати “Гончарівську вітальню”.

Письменник і громадський діяч заслужив своєю благородною діяльністю більшої уваги й пошани, особливо з наближенням 100-річчя від дня народження, яке світова громадськість відзначатиме 3 квітня 2018 року. Варто було б присвоїти ім’я одній із шкіл нашого міста, вулиці, яка за рішенням міськради існує лише на папері, відкрити меморіальну дошку, можливо, спорудити пам’ятник біля бібліотеки, встановити міську або обласну премію ім. Олеся Гончара, відзначити його день народження і пам’яті, проводити олімпіади, конкурси серед учнів і студентів на краще знання його творчості, місяць, а пізніше й рік Гончара у нашій області. Олесь Терентійович любив людей, Україну, жив її інтересами, радощами і болями, вірив у її краще майбутнє. 17 травня 1989 він записав: “Любов до України – єдине моє багатство. Пишно звучить, але це істинна правда душі! Якщо хочеться ще пожити, то тільки ради цього. Нічого іншого не шукаю, не прошу… Дедалі менше сил, здоров’я витікає, колишні друзі віддаляються… Тільки вона, Україна, не зрадить”.

Він боляче переживав горе Чорнобильське і звертався навіть до тих, хто буде жити через 200 літ: “Простіть нашу епоху, що була така нерозумна й самовпевнена! Якщо побачите знову цю землю відродженою в первородній красі й чистоті її, хай дарує вона нам щастя і пам’ять, адже без пам’яті людині не зазнати повного щастя… Хай заспівають вам по гаях ті солов’ї, що їх чули ми, Шевченко і Гоголь. Кровна віть наша, діти майбутнього, озирніться до нас через віки”.Він гордився і за 10 днів до смерті записав у щоденнику такі слова: “Дякую Богові, що дав мені народитися українцем”. Таким був наш народний депутат, Всесвітній інтелектуал.

Павло Параскевич, кандидат філологічних наук
"Вгору".- №28(563).- 11.07.2013.- стр.9
vgoru.org/index.php/all-news/culture/item/2740-lawmaker

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.