on-line с 20.02.06

Арт-блог

04.05.2020, 10:16

Май - 2020

Май Ночь нас одарила первым теплым ливнем, Он унес последний холод с мраком зимним, Вся земля покрылась пестрыми коврами, Бархатной травою, яркими цветами. Белая береза распахнула почки: Не стоять же голой в майские денечки! Босиком помчались мы под ветром мая. Растянись на солнце, грейся, загорая! Муса Джалиль

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Новости региона

04.06.2020, 14:15

Херсонців запрошують взяти участь у кінодискусіях про права людини

03.06.2020, 10:30

Гончарівка візьме участь у міжнародному творчому проекті

02.06.2020, 09:56

Знайомство з херсонським туризмом

«Нова радість стала!..»

Варто причинити двері зали, де проходить репетиція знаного і шанованого фольк-гурту «Свічадо», як наче потрапляєш в інші світи й інші часи. Часи давноминулі, а світи - вічно оновлювані. На сцені - українська Різдвяна ніч; сяють іскристі зорі й шурхочуть молоді сніги, рипить полоззям саней шлях і перегукуються по селах і містах колядники... Ось-ось вдягнуть святкове вбрання і візьмуть сакральні обладунки студенти Херсонського училища культури. Директор цього закладу, заслужений працівник культури України, керівник фольк-гурту «Свічадо» Михайло Варгун просить повторити колядку ще раз. А я записую її на диктофон. Не виконання, а священнодійство!

- Це рідкісна колядка, яку у селі Каїрах Горностаївського району записав наш відомий музикант, диригент, збирач фольклору Віктор Кисіль, а потім і відтворив на сцені, - говорить Михайло Григорович, відпустивши студентів на короткий антракт.

- Скільки ж років «Свічаду»? - цікавлюся у «батька» фольк-гурту.
- Колектив створений восени 2000-го, і вже наступного року ми давали звітний концерт у великій залі музичного училища, здивувавши глядачів своєю майстерністю і злагодженістю.
Я, чесно кажучи, саме про такий гурт завжди мріяв. І це вдалося здійснити на базі обласного центру народної творчості. А потім, куди я йшов, за мною йшло і віддане мені «Свічадо» - і в обласний палац культури, і сюди, в училище культури...

- А хто ж вони, учасники «Свічада», які так професійно співають?
- Педагоги, медики і навіть масажисти. Всі вони були перейняті одним - проявити себе у творчості, попри ті економічні негаразди, через які закривалися палаци і будинки культури. І моя щира вдячність першим виконавцям «Свічада», які духовне ставили над матеріальним. Із того першого складу гурту залишилися лише Олена Баранова і Сергій Каталкін. З року в рік фольк-гурт, який зараз діє на базі училища культури, поповнювався новими виконавцями. За виступи нам ніхто жодних гонорарів не дає. Хіба що надають транспорт для поїздок..

- ...по Херсонщині?
- Чому тільки по Херсонщині? Із виступами ми побували в Польщі, три тижні гастролювали в Німеччині, правда, неповним складом - змогли поїхати лише 8 чоловік. У Польщі за тиждень ми дали близько двох десятків концертів. Нас, українську пісню у нашому виконанні прекрасно сприймали. Виконували ми і спеціально замовлені твори, що входять до богослужінь. Вони у нас виконуються під час літургії у православних храмах, а за кордоном ми співали їх у костелах. Учасники колективу відчували особливу теплоту своїх слухачів, що додавало піднесення і радості.

- Репертуар у вас, знаю, і різноманітний, і в чомусь, сказав би, унікальний...
- Ми в основному співаємо твори, записані з народних уст знаним фольклористом і диригентом Віктором Кисілем, пісні, написані нашими композиторами і поетами на Херсонщині. Це передовсім твори знаних у наших краях авторів: заслуженого працівника культури України Валерій Другальова і Валентина Плаксєєва. Дещо звучить і з мого творчого доробку.

- Сьогодні на репетиції я почув не чуту раніше навіть у програмах центрального радіо «Культура» колядку «Ой, дивноє народження»...
- І не могли почути, бо ця колядка записана лише нещодавно в селі Каїрах Горностаївського району. Правда, гарні, поетичні й проникливі слова? Хоча я знаю багато нотного матеріалу, але такої колядки, як ця, не стрічав ніде і ніколи. І тут слід висловити велику вдячність фольклористові й викладачеві Віктору Кисілю, котрий встиг записати цей твір від його безпосередніх носіїв - стареньких бабусь.

- А чим ця колядка відрізняється від інших?
- У ній змінюються розмір, акценти, темпи, ритми, та й і поетичний текст колядки своєрідний. Для студентів-виконавців вона незвичайна, бо вони звикли до інших ритмів, інших темпів. До слова: співаємо ми не лише наші, а й волинські, подільські, поліські колядки. І авторські співаємо. Наприклад, «Янголи в небі» Кирила Стеценка, «Чи вдома, вдома хазяїн дому» в обробці Анатолія Авдієвського, в обробці Віктора Кисіля, Валерія Другальова, а також моїй.

- А багато взагалі у світі існує колядок?
- Ой!.. Я знаю, що у записах є близько півмільйона українських народних пісень. На Херсонщині їх записано до трьох тисяч. Хотів би у зв'язку з цим згадати ім'я збирачів-подвижників фольклору Петра Слуцького і Фаїни Малійської. Пісні у їхніх записах друкувалися, зокрема, у часописі «Народна творчість та етнографія», яку видавав Інститут фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського. Коли я ще був студентом, читаючи ці записи, був здивований, що Херсонщина на народні скарби не менш багата, ніж Волинь чи Полтавщина.

- Чимало цікавих творів записав і розшифрував Віктор Кисіль...
- Тільки прикро, що вони досі не опубліковані окремим виданням. І тут йому потрібно допомогти це зробити. Наголошую: зібраний надзвичайно цінний матеріал для всієї України!

- Михайле Григоровичу, навіть важко уявити проведення у нашім краї обрядово-календарних свят, зокрема зимових, без дзвінких і злагоджених голосів фольк-гурту «Свічадо». Та їх же по обидва боки Дніпра чутно!
- Ми цим дуже щасливі! До цих свят ми ставимося з особливою любов'ю і пошаною. Нам приємно бачити одухотворені, піднесені обличчя земляків. Ми славимо Бога і в православних, і в католицьких храмах Херсона та сусіднього Миколаєва. Це веселе і радісне свято, яке має в собі харизматичну (прекрасну) складову, пов'язану з народженням нового у нашому бутті.

А ще я впевнений, що ті учасники фольк-гурту, які закінчують навчання у нашому училищі і роз'їжджаються по області й Україні, організовують такі ж, як «Свічадо», творчі колективи, несуть в народ світле і прекрасне, всі ті традиції, які відроджені в училищі. Хочу з приємністю зазначити, що на базі кафедри народного хорового співу училища (завідуюча і солістка «Свічада» Олена Баранова) студенти мають можливість себе проявити. Погано тільки одне: підготуєш виконавців, випустиш і знову - починай спочатку.

- У гурт студенти йдуть (як би це точніше висловитися) за власним покликом чи помахом диригентської палички директора училища?
- «Свічадо» - гурт аматорський, самоорганізований і комплектується без примусу. Тому студенти з великим задоволенням приходять на репетиції, усвідомлюючи своє покликання: нести мистецтво людям.

- Дякую за цікаву розповідь, Михаиле Григоровичу! Дозвольте побажати «Свічаду» нових творчих злетів.
- Дякую. У свою чергу хочу привітати читачів «Нового дня», усіх наших земляків зі світлими і радісними святами, побажати у Новому році здійснення задумів і бажань.

Василь Піддубняк
«Новий день».- №3 (5154).- 15.01.2015.- стр.9

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.