on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Новости региона

23.04.2021, 11:50

Тюльпани розцвіли в ботанічному саду ХДУ (відео)

23.04.2021, 10:17

Фамільному склепу роду Фальц-Фейнів на території Бехтерської ОТГ виповнюється 120 років

19.04.2021, 14:11

«Мамай мандрує Херсонщиною»: оголошення результатів

«Нова радість стала!..»

Варто причинити двері зали, де проходить репетиція знаного і шанованого фольк-гурту «Свічадо», як наче потрапляєш в інші світи й інші часи. Часи давноминулі, а світи - вічно оновлювані. На сцені - українська Різдвяна ніч; сяють іскристі зорі й шурхочуть молоді сніги, рипить полоззям саней шлях і перегукуються по селах і містах колядники... Ось-ось вдягнуть святкове вбрання і візьмуть сакральні обладунки студенти Херсонського училища культури. Директор цього закладу, заслужений працівник культури України, керівник фольк-гурту «Свічадо» Михайло Варгун просить повторити колядку ще раз. А я записую її на диктофон. Не виконання, а священнодійство!

- Це рідкісна колядка, яку у селі Каїрах Горностаївського району записав наш відомий музикант, диригент, збирач фольклору Віктор Кисіль, а потім і відтворив на сцені, - говорить Михайло Григорович, відпустивши студентів на короткий антракт.

- Скільки ж років «Свічаду»? - цікавлюся у «батька» фольк-гурту.
- Колектив створений восени 2000-го, і вже наступного року ми давали звітний концерт у великій залі музичного училища, здивувавши глядачів своєю майстерністю і злагодженістю.
Я, чесно кажучи, саме про такий гурт завжди мріяв. І це вдалося здійснити на базі обласного центру народної творчості. А потім, куди я йшов, за мною йшло і віддане мені «Свічадо» - і в обласний палац культури, і сюди, в училище культури...

- А хто ж вони, учасники «Свічада», які так професійно співають?
- Педагоги, медики і навіть масажисти. Всі вони були перейняті одним - проявити себе у творчості, попри ті економічні негаразди, через які закривалися палаци і будинки культури. І моя щира вдячність першим виконавцям «Свічада», які духовне ставили над матеріальним. Із того першого складу гурту залишилися лише Олена Баранова і Сергій Каталкін. З року в рік фольк-гурт, який зараз діє на базі училища культури, поповнювався новими виконавцями. За виступи нам ніхто жодних гонорарів не дає. Хіба що надають транспорт для поїздок..

- ...по Херсонщині?
- Чому тільки по Херсонщині? Із виступами ми побували в Польщі, три тижні гастролювали в Німеччині, правда, неповним складом - змогли поїхати лише 8 чоловік. У Польщі за тиждень ми дали близько двох десятків концертів. Нас, українську пісню у нашому виконанні прекрасно сприймали. Виконували ми і спеціально замовлені твори, що входять до богослужінь. Вони у нас виконуються під час літургії у православних храмах, а за кордоном ми співали їх у костелах. Учасники колективу відчували особливу теплоту своїх слухачів, що додавало піднесення і радості.

- Репертуар у вас, знаю, і різноманітний, і в чомусь, сказав би, унікальний...
- Ми в основному співаємо твори, записані з народних уст знаним фольклористом і диригентом Віктором Кисілем, пісні, написані нашими композиторами і поетами на Херсонщині. Це передовсім твори знаних у наших краях авторів: заслуженого працівника культури України Валерій Другальова і Валентина Плаксєєва. Дещо звучить і з мого творчого доробку.

- Сьогодні на репетиції я почув не чуту раніше навіть у програмах центрального радіо «Культура» колядку «Ой, дивноє народження»...
- І не могли почути, бо ця колядка записана лише нещодавно в селі Каїрах Горностаївського району. Правда, гарні, поетичні й проникливі слова? Хоча я знаю багато нотного матеріалу, але такої колядки, як ця, не стрічав ніде і ніколи. І тут слід висловити велику вдячність фольклористові й викладачеві Віктору Кисілю, котрий встиг записати цей твір від його безпосередніх носіїв - стареньких бабусь.

- А чим ця колядка відрізняється від інших?
- У ній змінюються розмір, акценти, темпи, ритми, та й і поетичний текст колядки своєрідний. Для студентів-виконавців вона незвичайна, бо вони звикли до інших ритмів, інших темпів. До слова: співаємо ми не лише наші, а й волинські, подільські, поліські колядки. І авторські співаємо. Наприклад, «Янголи в небі» Кирила Стеценка, «Чи вдома, вдома хазяїн дому» в обробці Анатолія Авдієвського, в обробці Віктора Кисіля, Валерія Другальова, а також моїй.

- А багато взагалі у світі існує колядок?
- Ой!.. Я знаю, що у записах є близько півмільйона українських народних пісень. На Херсонщині їх записано до трьох тисяч. Хотів би у зв'язку з цим згадати ім'я збирачів-подвижників фольклору Петра Слуцького і Фаїни Малійської. Пісні у їхніх записах друкувалися, зокрема, у часописі «Народна творчість та етнографія», яку видавав Інститут фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського. Коли я ще був студентом, читаючи ці записи, був здивований, що Херсонщина на народні скарби не менш багата, ніж Волинь чи Полтавщина.

- Чимало цікавих творів записав і розшифрував Віктор Кисіль...
- Тільки прикро, що вони досі не опубліковані окремим виданням. І тут йому потрібно допомогти це зробити. Наголошую: зібраний надзвичайно цінний матеріал для всієї України!

- Михайле Григоровичу, навіть важко уявити проведення у нашім краї обрядово-календарних свят, зокрема зимових, без дзвінких і злагоджених голосів фольк-гурту «Свічадо». Та їх же по обидва боки Дніпра чутно!
- Ми цим дуже щасливі! До цих свят ми ставимося з особливою любов'ю і пошаною. Нам приємно бачити одухотворені, піднесені обличчя земляків. Ми славимо Бога і в православних, і в католицьких храмах Херсона та сусіднього Миколаєва. Це веселе і радісне свято, яке має в собі харизматичну (прекрасну) складову, пов'язану з народженням нового у нашому бутті.

А ще я впевнений, що ті учасники фольк-гурту, які закінчують навчання у нашому училищі і роз'їжджаються по області й Україні, організовують такі ж, як «Свічадо», творчі колективи, несуть в народ світле і прекрасне, всі ті традиції, які відроджені в училищі. Хочу з приємністю зазначити, що на базі кафедри народного хорового співу училища (завідуюча і солістка «Свічада» Олена Баранова) студенти мають можливість себе проявити. Погано тільки одне: підготуєш виконавців, випустиш і знову - починай спочатку.

- У гурт студенти йдуть (як би це точніше висловитися) за власним покликом чи помахом диригентської палички директора училища?
- «Свічадо» - гурт аматорський, самоорганізований і комплектується без примусу. Тому студенти з великим задоволенням приходять на репетиції, усвідомлюючи своє покликання: нести мистецтво людям.

- Дякую за цікаву розповідь, Михаиле Григоровичу! Дозвольте побажати «Свічаду» нових творчих злетів.
- Дякую. У свою чергу хочу привітати читачів «Нового дня», усіх наших земляків зі світлими і радісними святами, побажати у Новому році здійснення задумів і бажань.

Василь Піддубняк
«Новий день».- №3 (5154).- 15.01.2015.- стр.9

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.