on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Огуз
 

У 1890 році археолог М. І. Веселовський, який вже зажив слави розкопками багатих скіфських курганів у Криму та Приазов'ї, вирішив почати дослідження найбільшого кургану причорноморського степу - Огуза. Влітку того ж року Нижньосірогозька сільська громада ухвалила дозволити розкопки цього кургану, що стояв на громадській землі, на околиці села Нижні Сірогози (нині райцентр Херсонської області).

Огуз являв собою гігантський насип понад 20 м висотою і більше 380 м в окружності. Добре знаючи кургани Причорномор'я, М. І. Веселовський писав: "Від Бердянська до Сірогоз (тобто протягом 187 верст) і на південь від цієї лінії я ніде не зустрічав кургану таких розмірів і такого стрункого".

Курган був оперезаний насипним валом, сліди якого помітив М. І. Веселовський. Між курганом і валом знаходився рів глибиною понад 2 м.

Розкопки кургану тривали чотири польові сезони (1891 -1894 роки). За цей час М. І. Веселовський встиг, крім невеликого розкопу у північній полі кургану (1891), перерізати центральну частину насипу траншеєю, орієнтованою з півдня на північ (ширина 21 м), що поступово звужувалася до дна. Під центром насипу була виявлена гігантська (16,3*16,3 м) квадратна яма глибиною 6,4 м, заповнена величезним дикарним камінням. На дні ями, в центрі її, відкрито квадратну (6,4*6,4 м) кам'яну гробницю з кам'яною долівкою. Вона була складена з добре обтесаних блоків, поставлених вертикально. Стінки гробниці та її перекриття у вигляді уступчастого склепіння кріпилися за допомогою масивних залізних скріп. Для цього в блоках були просвердлені спеціальні отвори, куди вставлялися
скріпи, а потім їх заливали свинцем. Сама гробниця-склеп та принципи її побудови є суто грецькими. У жодному скіфському кургані Нижнього Подніпров'я не зустрічається подібна споруда. Це, поза сумнівом, справа рук грецьких майстрів, яких запросили для зведення царської усипальниці. З південного боку до склепу вів коридор завдовжки 34 м і шириною понад 2 м. На відстані чотирьох метрів від входу у склеп лежав охоронник, біля якого виявлено спис, ніж, набір бронзових і кістяних вістер до стріл. Поховання слуг виявлені у нішах, викопаних в північній і західній стінках ями. Біля них знайдено два срібні персні з плоским щитком, пастові намистини, бронзові сережки і бронзове дзеркало. Ще одна ніша у східній стінці виявилася порожньою. На жаль, склеп був неодноразово пограбований. В ньому знайдено лише кілька десятків золотих бляшок різних типів, розбиті амфори, уламки списів. Біля входу у склеп знайшли також золоті ґудзики.

Так безуспішно закінчилися розкопки М. І. Веселовського. Однак через вісім років про курган Огуз знову почули. Осінніми дощами 1901 року була підмита одна з прямовисних стінок старого розкопу. Після обвалу її місцеві селяни знайшли тут кілька золотих речей. Звістка про це швидко облетіла всю округу і почалися скарбошукацькі розкопки. У різних місцях кургану, головним чином у південно-західній полі, знаходили все нові і нові золоті речі. Місцевою владою не було вжито ніяких заходів по охороні кургану. Археологічна комісія змушена була звернутися з листом до Таврійського губернатора з проханням встановити на кургані охорону і конфіскувати награбовані коштовності. Навесні 1902 року для додаткового дослідження кургану з бригадою досвідчених землекопів виїхав В. М. Рот. З великими труднощами вдалося покласти край хижацьким розкопкам Огуза, але прагнення збагатитися призвело до того, що місцеві жителі почали розкопки курганів в усій окрузі. То в одному, то в іншому кургані грабіжники знаходили золоті речі. Ажіотаж скарбошукацтва приніс величезну шкоду науці, культурі, мистецтву. Одночасно з розкопками В. М. Рот вжив енергійних заходів, щоб скупити награбовані коштовності, однак частина цих речей все ж потрапила до приватних колекцій. Серед знахідок, що надійшли до Ермітажу, була велика кількість золотих прикрас. Це різноманітні пронизки, напівсферичні ґудзики з петелькою на звороті, численні бляшки різного розміру із зображенням маски людини, розетки з шістьма і вісьма пелюстками, трикутники, прикрашені пуансонним орнаментом, фігурні бляшки з рослинним орнаментом і багато інших. Найбільш цікаві бляшки у вигляді орла, що летить, і левиці, що лежить. Крім того, не можна бути впевненим, що усі речі, зібрані В. М. Ротом, походять саме з Огузу. Це значною мірою знецінює їх як археологічне джерело, хоча вони, безперечно, є чудовими мистецькими витворами. Досить поглянути хоча б на золоту голівку оленя, яка була, ймовірно, прикрасою головного убору.

Незважаючи на очевидний інтерес і важливість кургану Огуз, царський уряд не надав коштів, потрібних для повного дослідження цієї пам'ятки. В. М. Рот змушений був обмежитися прокладанням єдиної траншеї у південно-західній полі кургану, там, де за повідомленням місцевих жителів зустрічалися золоті речі. В цій полі було виявлено ще одну могилу, пограбовану у давнину. З неї грабіжники пробили хід до центральної могили. Навіть важко уявити, якою грандіозною була здобич грабіжників, адже В. М. Рот та скарбошукачі, що випередили його, знайшли у грабіжницькому ході сотні масивних виробів із золота й срібла (головним чином, деталі кінського убору)!

Щонайменше сім коней в багатих уборах були поховані в Огузі. Чотири убори аналогічні тим, що були знайдені в Чортомлику та Козлі. Це фігурні, пластинчасті, прикрашені гравіруванням налобники зі скульптурною головою звіра, фігурні нащічники двох типів з зображеннями птахів, круглі плоскі або опуклі ґудзики, масивні діжкоподібні пронизки, дзвіночки, серповидні або круглі бляшки, що висять на ланцюжках, тощо. Інші вуздечкові набори цілком оригінальні. Це срібний налобник у вигляді фігурки левиці, що готується стрибнути, а також литий ажурний нащічник з гравіруванням, який, певно, належить до цього ж набору. Взагалі, зображення лева є дуже характерним для кінського убору Огуза. Так, до складу ще одного срібного набору упряжі входить пластинчастий налобник, на якому викарбовані чотири голови левів, причому дві нижні звернені мордами одна до одної. Вершину цього налобника прикрашає голова левиці на високій шиї. У тому ж стилі виконано чотири фігурні платівки: рельєфне зображення голови левиці фланкірують дві викарбовані стилізовані морди тварин. Аналогічне зображення є також на срібних карбованих нащічниках цього набору. Крім того, в центрі нащічників зображений олень з гіллястими рогами; позаду нього, лапами один до одного, лежать два леви з роззявленими пащами. Найбільш ефектним є вуздечковий набір, до складу якого входять срібний налобник, прикрашений головою грифона, чотири великі срібні, вкриті золотом, свастикоподібні бляшки, на яких зображені голівки чотирьох загнузданих коней. Незвичайними є нащічники цього убору, що не знаходять собі аналогій у всьому скіфському мистецтві (на жаль, вони дуже погано збереглися). Вони також срібні, вкриті золотою фольгою. Судячи з фотографій, зроблених одразу ж після знахідки, на нащічниках були зображені три людські фігури. Під час реставрування нащічники не вдалося повністю відновити. Найкраще збереглася права жіноча фігура, зображена у профіль. Жінка боса, у довгому платті з короткими рукавами; зігнута в лікті ліва рука лежить на животі. Від центральної частини композиції вціліла лише людська голова, показана у фас, і частина правої руки, піднятої догори. Найгірше збереглася ліва фігура, яка була, очевидно, аналогічна правій.

...Минуло 70 років після робіт В. М. Рота на Огузі. А найграндіозніший курган Скіфії ще чекає на свого дослідника. Немає сумніву у доцільності повного дослідження цієї видатної пам'ятки. Важко уявити, щоб в ньому не було інших поховань. Наше припущення є тим більш вірогідним, що 1891 року М. І. Веселовський у північній розвідковій траншеї виявив материковий викид на дуже значній відстані від центральної могили. М. І. Веселовський вважав, що цей викид походить з двох бокових могил. Чи був правий відомий вчений?

Відповідь на це питання повинні дати нові розкопки, які, можливо, відкриють нові поховання і, безумовно, дадуть неоціненний матеріал для відповіді на питання, яким чином і у скільки прийомів створювався цей грандіозний пам'ятник Скіфії. Подальші розкопки необхідні.

 

Джерело: Лєсков А. М. Скарби курганів Херсонщини. - Київ Мистецтво, 1974,  с. 124.
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.