on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.12.2019, 09:37

Декабрь 2019

ГРУДЕНЬ Уночі мороз поволі Інеєм упав на шлях… Спотикається на полі Місяць грудень по грудках. І тому такий він гнівний, Дружить з вітром крижаним. А хуртеча рівно-рівно Засипає слід за ним. Сипле сніг, мов стеле килим, Щоб за груднем із дібров Тим рипучим снігом білим Рік Новий до нас ішов. М. Литвинець  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Новости региона

12.11.2019, 09:47

Творчий вечір Сергія Жадана!

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

> Новости региона > Оксана Оснач: Творець є в кожному
Все новости

07.08.2019 10:15

Оксана Оснач: Творець є в кожному


Фото Ігоря Бойченка. Оксана Оснач

Виставкова зала на площі Свободи 7 серпня просто розривалася від радості, гарного настрою, вибухових кольорів і щасливих посмішок - тут відкрилася виставка учнів студії Оксани Оснач. Зала заповнена картинами вщент - а деякі навіть у вікна виглядають! Спробуй тут пройти повз!

Тож на відкритті людей була сила-силена. Учні, їхні друзі, другі половинки, батьки, діти... Так, студійці є і дорослі, і малі, і «вже бабусі» - бо переважно жінки. А картин так багато, що за одни раз і не розгледиш все. Щільність творів навіть не бентежила - бо радості багато не буває. І дійсно, кожна картина - і велика, і маленька, несе позитивні емоції, дарує відчуття спокою і повноти життя. Тут перемішалися світ фантазії і реальність: багато запашних квітів і прохолодного моря, чарівні жінки і милі діти, смачні натюрморти і затишні дворики, а ще метелики, птахи, звірі... Ван Гог, Клімт та інші дуже і не дуже відомі художники теж затесалися в цю компанію - як копії, звісно. (художники професійні пишуть свої сюжети - а учням дозволено і на великих попрактикуватися). Загартовані критики, мабуть, знайдуть якісь недоліки, але варто пам'ятати: це виствака художників непрофесійних, їм можна пробачити. Хоча насправді картини вражають. Інколи навіть хочеться доторкнутися - до глянцевих фруктів, до пухнастої шерсті, до гарячого сонця, до вишуканого скла, що грає неймовірними кольорами, перевірити, чи це все це справді намальовано фарбами...

Щось ми побачили нове, щось вже виставлялося - ця виставка вже третя, в листопаді 2018 року студійці спочатку на тиждень «окупували» цю ж виставкову залу, а на початку цього року відкрили виставку у бібліотеці ім. Лесі Українки.

А докладніше про цю виставку розпитали у керівниці студії Оксани Оснач.

Пані Оксано, в цієї експозиції яка родзинка?

Цього разу ми зробили експеримент: дозволили учням принести роботи - всі, які вони хотіли би виставити, і практично усі увійшли до експозиції. Загалом, виставка потребує дуже вдумливого відбору, і ми намагалися розмістити картини так, щоб роботи гарно взаємодіяли, щоб одна поряд з іншою не виглядала краще або гірше - а це дуже важко зробити. Ми навіть попереджали, що, можливо, якісь роботи не потраплять до експозиції, але нам все вдалося. Напевно це рекорд, бо у залі більше 180 картин, 48 учасників. Наша мета - це радість. Радість отримували люди, коли писали ці роботи, я сподіваюся, що отримають радість і глядачі. Це свято не тільки для нас, а й для міста. Це вже банальна фраза - але краса врятує світ! І вперше картини не тільки всередині, вони повернуті до міста.

В цьому залі це вперше?

Взагалі, подібні речі були, але саме картини таким чином не виставляли. Я підгледіла це, коли в мене була персональна виставка в Одесі. Мені дуже таке сподобалось, і наразі я мала можливість це реалізувати.

А що там за дивна колективна робота середньої групи?

Це учні моєї учениці. Аня Усова - моя випускниця, професійна художниця, вона закінчила Херсонський державний університет саме в той час, коли я там викладала, а зараз вона моя колежанка, працює разом зі мною і займається з діточками. Кожна дитина малювала свою комашку, кожна придумала для неї назву (десь наче латиною, десь дуже жартівливо - це було цікаво), а потім їх зібрали в таку композицію. Але це не дивно - це нормальна практика для колективів створювати колективні роботи. До речі, я Ані надзвичайно вдячна - все комп'ютерне інформаційне забезпечення робила вона, і те, як вона подала інформацію про авторів. Дуже цікаво почитати, кожна людина написала своє побажання цьому світу і собі. І якщо глядачу буде цікаво побачити, яка саме людина створила роботу, - в нього буде така можливість.

Не всі художники можуть викладати, а у вас чудово поєднуються і власна творчість, і вчителювання.

Мені це властиво. Не кожен художник може бути вчителем і не кожен вчитель може бути художником. Про себе кажу,  я такий «граючий тренер» - і сама працюю, і намагаюся бути учасницею більшості виставок, і персональні виставки організовую, і мені дуже подобається змінювати напрямки своєї діяльності, і ще я дуже люблю вчити людей, це мені справді подобається. Тим більше таких людей, які хочуть вчитися. Це бажання для мене дуже важливе і цінне, я із задоволенням цим займаюсь. Саме тому, що я відносно пізно (не в школі і не після школи), почала займатися малюванням, навіть вуз закінчила технічний. І якщо б у мене не склалася так щасливо доля, що я змінила професію (мені не тільки сміливості вистачило для цього, а і була допомога, підтримка рідних), можливо, це було б моє хобі, і я сама була б такою ученицею такої студії. Я бачу себе в них і бачу, як вони проходять всі етапи, тому все це мені до душі.

Перетворення інженера на художницю - мабуть, це гени зіграли?

Гени тут зіграли. Батько в мене дуже гарний інженер, і не тільки мій батько - у нас в роду, особливо по чоловічій лінії, дуже багато людей і інженерних, і творчих. А мій прадід, Яків Бацуца, надзвичайно талановитим гончаром був - про нього є відомості в енциклопедіях, і в архівах я знаходила про нього. Завдяки тому, що я була викладачем університету, я отримала можливість працювати в архівах і знайшла його фотографії, його горщики. Завдяки тому, що я ікони на камбалі з Андрієм Лопушинським робила, я дізналась, що роботи прадіда є у Санкт-Петербурзі, а за сімейними легендами, його роботи і в Лондоні, і в Парижі були. Тобто, в мене є і те, і те. Коли я була студенткою, дуже багато говорили про суперечку між «фізиками» і «ліриками» - пам’ятаєте? А нема про що сперечатися - все це може поєднуватися в одній людині. І десь моя технічна освіта допомагає мені як художнику, наприклад, ту ж архітектуру я відчуваю по-іншому. І прикладів таких безліч, коли саме «фізики» стають «ліриками». Далеко ходити не треба - і Святослав Вакарчук, і Олег Скрипка. До речі, Олег Скрипка на курс старше нас вчився, він КПІ-шник - ми бігали на дискотеку до нього. А сама я не дивуюся, бо знаю, що творець є в мені, а тепер я знаю, що творець є в кожному - тільки не всі дозволяють йому розкритися. Дорослі люди не дозволяють собі зробити помилку: все, що вони роблять, вони мають робити дуже гарно, на п’ятірочку чи то на 12. «Як це я буду малювати, а хтось буде сміятися? Якщо я малюю, то це має бути геніально!» Тому ми пензля не беремо, бо боїмося - навіть якщо дуже хочемо. Я це добре знаю, бо коли я працюю на вулиці, дуже багато людей підходять і розповідають історії: «А мені колись бабуся подарувала фарби, а я так ні разу і не помалював...» Людина це пам’ятає, про це думає і вважає за потрібне підійти до художника і це сказати. А я займаюся тим, що допомагаю творцю, який є в кожній людині, розкритися.

P.S. Порадіти за тих, хто мав сміливість втілити свою мрію, взяв до рук пензля, уявив себе справжнім художником і показав свою творчість херсонцям, а також отримати вибуховий заряд радості, можна впродовж двох тижнів - виставка триватиме до 18 серпня.

Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору"
Більше фото тут





Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.