on-line с 20.02.06

Арт-блог

05.02.2018, 09:19

Февраль-2018

Свежей и светлой прохладой Веет в лицо мне февраль. Новых желаний - не надо, Прошлого счастья - не жаль. Нежно-жемчужные дали Чуть орумянил закат. Как в саркофаге, печали В сладком бесстрастии спят. Нет, не укор, не предвестье - Эти святые часы! Тихо пришли в равновесье Зыбкого сердца весы. Миг между светом и тенью! День меж зимой и весной! Весь подчиняюсь движенью Песни, плывущей со мной. Валерий Брюсов

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    

Новости региона

20.02.2018, 10:59

В Херсон приезжают братья Капрановы

На встречу с украинскими писателями, музыкантами и издателямибратьями ...
15.02.2018, 09:14

Фестиваль «Лютий/Февраль» – знов у Херсоні

14.02.2018, 11:30

Студенты украсили парк «Херсонская крепость» монументальной живописью

  Теперь парк «Херсонская крепость» украшают монументальные ...

> Темы > Театр > Из театральной истории Херсона > Олександр Форманчук: велика складність — в простоті

Олександр Форманчук: велика складність — в простоті

Молодий актор, заслужений артист України Олександр Форманчук під час цьогорічної «Мельпомени Таврії» виходив на фестивальну сцену двічі - і у складі рідного театру імені Франка (роль Фердінанда у виставі «Буря» за Шекспіром), і з театром «Вільна сцена» (єдиний актор у виставі «Щуролов» за Гріном).
Останню обидва журі визначили кращою камерною виставою. І це не впреше. Свого часу моновистава «Голодний гріх» Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса за його участю теж була нагорожена званням «Краща камерна вистава» - на «Київській пекторалі 2006», а Олександр особисто за цю виставу номінувався як кращий артист.

- Олександре, чи складно молодому актору потрапити у трупу театра Франка?
- У театр Франка взагалі складно потрапити, тому що є великий потік артистів, а в театрі і так дуже велика трупа. А я потрапив тому, що Богдан Сильвестрович Ступка прийшов на нашу дипломну виставу - і запросив шістьох на прослуховування в театр. І шістьох чоловік дирекція театру вирішила забрати. Тому я не можу сказати, складно це чи не складно. Трапилося так, це подарунок долі, і я вдячний за нього.

- І якою була перша зустріч з головним театром країни?
- У виставі про Саломею Крушельницьку «Solomea» головну партію танцював. Цікава пластична робота, без тексту. За неї навіть номінувався як дебютант на «Київській пекторалі».

- А до театру «Вільна сцена» яким вітром занесло?
- Режисер Богомазов запросив на постановку - він колись бачив мою моновиставу про голод. У мене однокурсник працює в нього в театрі. Одного разу я приходжу до нього подивитися виставу - підходить Богомазов, каже: «Есть дело». І от він мені зробив таку пропозицію. А я чесно скажу: дуже мріяв з цим режисером попрацювати, це для мене було бажання №1. І у той момент я зрозумів: що б він не сказав, я все одно погоджуся. А коли прочитав матеріал - у мене такий шок настав: як це грать? що там робить? Це ж не драматургія - це новелла.

Матеріал мені неймовірно сподобався, але я не уявляв, як це буде інсценізовано. І от, працюючи, я зрозумів: про Богомазова недаремно кажуть, що він один з найкращих в Україні. Таки це правда. Це моя думка - суб’єктивна, скромна… Таких людей треба цінувати і любити, тому що дуже мало режисерів так мислять, як Богомазов - професійно, красиво, вони допомагають акторові, все роблять для того, щоб актор відбувся. Вистава може вдатися, може не вдатися, але життя йде вперед. Людські якості ніхто не відміняв. Це людина, після роботи з якою ти виходиш і кажеш: «Господи, я тобі дякую, що ти мене звів з цією людиною!» Неймовірна людина - дуже позитивна, і таке враження в спілкуванні з ним, ніби він виливає себе всього тобі назустріч. А це дуже рідкісна риса…

- Що було найскладніше?
- Я ніколи не працював з подібним. Можна сказати, що це перший курс, але, по великому рахунку, з цим ніхто не працює в інститутах. Я майже всю виставу стою нерухомо або - перейшов, сів. І для режисера було віжливо, щоб у цій формі зі мною - як з індивідуальністю, з людиною - щось відбувалося, щоб це бачив глядач. І ті завдання, які він мені давав, були, є і будуть для мене незвичними, провокативними, але - дуже цікавими. Найкраще, коли режисер дає завдання акторові як постійну роботу. Богомазов завжди дає такі завдання, коли з тобою відбувається робота, де буде процес. З моєї сторони йому велика вдячність. Я ніби і розумів, але мені не вистачало розуміння того, що найкращий вчитель - це елементарне життя.

Якщо ти будеш дуже уважним до того, що з людьми відбувається, про що люди спілкуються, - з тобою теж почнуть відбуватися якісь процеси. І не треба ставати на голову для того, щоб достукатися до людських сердець і душ. Все може бути набагато простіше, але в цій простоті є дуже велика складність, бо не всі вірять в простоту. Якщо ти повіриш в простоту, якщо ти зустрінешся з нею - елементарні речі можуть для тебе відкривати такі обрії, про які ми ніколи не замислюємось. Ми думаємо, що полетіти в космос на ракеті, і це найбільше досягнення. Наші предки колись казали: «Прислухайся до своєї землі, до свого серця - це буде найбільше відкриття твого життя. Не запитуй про Господа, тому що ти ніколи його не збагнеш. Живи земним життям і дивись на те, що відбувається навколо тебе, намагайся пізнати себе - і ти зможеш пізнати те, що Господь хоче сказати. І ти можеш тоді пізнати Господа. Все біля тебе». Нам божественні сили дали все, але ми не бачимо …

- Про що мрієте?
- Йти вперед. Можливо, хтось скаже, що я песимист (а я думаю, що це не так). Я щось там собі фантазую, але не можу сказати, що це мрія. Я просто живу сьогодняшнім днем і дивлюся в завтрашній з тим, щоб я більше і більше зустрічав хороших режисерів, хороших акторів, з котрими буду працювати, у яких буду вчитися - це моє надзавдання. Я дуже хочу попрацювати з максимумом хороших, талановитих, розумних режисерів - з найкращими. Я егоїст в цьому плані, і це нормально. Тому що акторам потрібно працювати з найкращими режисерами, в класній драматургії і в хороших творчих умовах. І хочу побажати це кожному артисту і кожному театру. Нехай кожен актор відчуває себе не ущербним, а потрібним, щоб біля нього був Режисер. Тому що актор без режесера, так, як і режисер без актора - не може відбутися.

Я полюбив ваш театр, це щиро кажу. Я відчуваю, що у вас творча атмосфера в театрі є. Сподобалася ваша вистава «Розмова, якої не було». Я бачу, що актори люблять свою професію, чесно працюють і вони талановиті. Мені дуже радісно, коли бачу талановитих людей. Полюбив вашого Павлюка - я з ним колись пересікався, але ми один одного не пам’ятаємо. Україна хай радіє. У нас є сили, і досить цікаві. Хай квітне цей бутон. Я бачу, що все ж таки, як би нас, культуру не давили, вона все ж таки не просто виживає - вона має сили. Я вдячний вашому фестивалю. Я схиляюся перед Книгою - я зрозумів, що це справжній директор - не побоюся цього слова - цікава видатна людина. І слава богу. Дай бог, щоб і ми, і наша країна процвітала в таких симбіозних вишинах.

Лариса Жарких
«Херсон маркет плюс».- №34 (292).- 25-31.08.2011.- стр.15

www.khersonmarket.com.ua/

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.