Золота комора
30.04.2003
Велич країни – у розвиненій економіці. Багато в чому її визначає ставлення держави до своєї культурно-історичної спадщини. Уявити, щоб в одному із залів Лувру раптом з'явилося казино, так само дико, як припустимо, що австрійці не звернуть жодної уваги на випадково виявлену могилу Моцарта.
Україну культурно-історичною спадщиною Бог явно не образив. Лише громадських музеїв, вже не кажучи про державні, тут понад три тисячі. А кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників не піддається обчисленню. Але чи то від надлишку такого надбання, чи то від дефіциту бюджетних коштів в Україні часом не тільки стирається межа між культурою та бізнесом, а й іноді складається враження, що державу просто обтяжує залишена їй попередніми поколіннями культурна спадщина.
Мабуть, найгучнішим навколокультурним скандалом за роки незалежної України стала історія з будівництвом поблизу Національного заповідника "Софія Київська" фітнес-центру з басейном. Однак одна з головних наших святинь була все ж таки захищена від посягань комерційної структури.
Але такі історії не завжди закінчуються добре. Чотири роки тому фірма "Зелена роща" отримала в оренду на 15 років земельну ділянку на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Спочатку було встановлено тимчасовий торговельний павільйон. У квітні 2002 року орендарі огородили цю ділянку парканом і почали рити котлован під будівництво будівлі. За законом на території історико-культурних заповідників заборонено будь-які будівельні роботи. Звернення директора Лаврського заповідника у всілякі інстанції ніякого результату не дали. На жаль, будівництво на території Лаври продовжується.
За радянських часів у Криму щороку працювали сотні археологічних експедицій. Але все знайдене ними, що існувало тоді на практиці, осідало в центральних музеях Москви, Ленінграда та Києва. За останні десять років відтік культурно-історичних цінностей за межі Криму припинився. Запасники місцевих музеїв поповнюються з кожним днем. Вчені, не байдужі до долі вітчизняної культурної спадщини, просто не мають вибору. На останні гроші вони змушені вести археологічні розкопки, щоби якось уберегти могильники від численних армій грабіжників. І що ж?
За словами директора Кримського республіканського краєзнавчого музею Андрія Мальгіна, вже давно назріла необхідність відкриття у Сімферополі золотої комори. Офіційно - "Виставки коштовностей Криму". Це - найцікавіші експонати із золота та срібла, переважно епохи великого переселення народів II-VIII століть нашої ери. Колекція, місцезнаходження якої Мальгін вважає за краще тримати в секреті, мала гучний успіх у Німеччині, Франції та Італії. У рідному Криму ж експонувати її не можна. Оскільки для цього потрібна спеціально обладнана зала. У принципі, приміщення є. Але немає грошей на його облаштування. А створення золотої комори дозволило б здійснити давню мрію мешканців кримської столиці - перетворити Сімферополь із перевалкової бази для курортників на повноцінний туристичний центр.
Андрій Мальгін упевнений, що витрати окупилися б за один сезон.
Аналогічні експозиції коштовностей є лише у Києві та Одесі. У принципі, керівництво музею готове працювати і з приватними особами. Прибутки від експлуатації золотої колекції цілком можна було б ділити відповідно до пропорційної участі. Але місцевих підприємців Мальгін у серцях назвав "жлобами". Не лише тому, що їм шкода грошей на культуру. У більшості з них просто не вкладається, що музей може приносити прибуток поряд з ресторанами і казино.
Взагалі ж над Кримським республіканським краєзнавчим музеєм, схоже, тяжіє зла доля. Місцеві жителі жартують, що це все, мовляв, від бісів. Колись у цьому особняку на вулиці Гоголя був обком партії. І хоча перед відкриттям музею будівлю освятили, біса це, мабуть, не відлякало. Потім воно мало не згоріло під час пожежі. Тепер частина його залів, призначених для експозиції, хоче перетворити на кабінети для своїх чиновників Республіканський комітет з охорони пам'яток. Крім того, зараз рахунки музею заарештовані через борги з охорони, електрики та водопостачання.
Незавидна доля в інших культурно-історичних об'єктів Криму. Прямо біля Сімферополя знаходиться унікальне городище Неаполь Скіфський — столиця позднескифского царства III століття до нашої ери. Ця історико-архітектурна пам'ятка могла б стати символом Сімферополя так само, як Генуезька фортеця в Судаку або Херсонес у Севастополі. Але подібно до стародавнього Пантікапея на території Керчі, він знаходиться в повному запустінні. Адже у відреставрованому Неаполі Скіфському теж можна було б влаштовувати різні фестивалі та турніри, залучаючи тисячі туристів.
У традиційних для туризму регіонах питання збереження культурно-історичних пам'яток стоїть найгостріше. Не будемо про обов'язок зберегти дітям залишену нам батьками культурну спадщину. Про злиденні зарплати музейних працівників. Давайте про суто економічну вигоду.
Доходи від туризму та рекреації у світі становлять близько 200 млрд. доларів на рік і забезпечують кожного шістнадцятого працюючого та службовця. Для того, щоб отримати свій шматок від цього пирога, Україні не потрібні багатомільярдні інвестиції. Гроші валяються просто під ногами. Потрібно лише вміти підняти їх.
У своїх публікаціях ми неодноразово писали про те, що відкрити п'ятизіркові готелі, Діснейленди, аквапарки та інші об'єкти розважального туризму в найближчому майбутньому в Україні навряд чи вдасться. Такого добра сьогодні вистачає на багатьох курортах світу. Отже, абсолютної гарантії, що любителі Діснейлендів поїдуть саме до нас, не існує. Інша річ - туризм пізнавальний.
Не слід забувати, що в розвинених країнах більшість туристів - люди похилого віку. А оскільки пенсії пристойні та часу багато, чому б і не мандрувати? Але якщо вони приїдуть до України, то передусім тому, що в жодній іншій точці світу, ні за які гроші вони не побачать Києво-Печерську Ллавру, Софію Київську, Херсонес, Кам'яну Могилу чи Мангуп. Це знаходиться в одному-єдиному та неповторному варіанті і тільки у нас.
Дмитро Волокітін
Газета "Московський комсомолець" 30 квітня 2003 р.
