Кому відкриє свої скарби підводна "Троя"?
29.06.2006
Народившись сто років тому у грецьких Антікіфер, підводна археологія зараз досягла великих успіхів та визнання у світі. Археологічні знахідки з дна річок, озер, морів та океанів посіли найкращі місця у музейних експозиціях різних країн. У провідних зарубіжних університетах з'явилася спеціалізація підводний археолог. Винахід аквалангу дозволив археологам самостійно проводити розкопки та вести розвідки. Археологія та технічний прогрес крокують разом, але тільки зараз робляться перші кроки з освоєння великих глибин, які надійно приховують багато історичних таємниць та загадок давніх цивілізацій.
Найбільший інтерес для археологічних досліджень становлять великі глибини Чорного моря. Його унікальна відмінність від інших морів — сірководневий прошарок, який як консервант не дає загинути предметам людської діяльності різних епох.
Підводні археологи ще у ХХ столітті, отримавши дані про ці унікальні властивості, писали:
«…Ми не сумніваємося в тому, що розвиток конструювання підводних археологічних приладів у не дуже далекому майбутньому дозволить проникнути і на величезні глибини, в даний час людині недоступні, тоді за допомогою телевізорів, освітлювальних приладів та водолазів — механізмів виявиться можливим вести археологічні роботи на будь-якій глибині, де тільки знадобиться, хоча б на дні Атлантичного океану».
«…Зупинимося тепер на найголовніших завданнях подальших підводних досліджень. Як здається, основні зусилля мають бути спрямовані вивчення древніх і середньовічних кораблів, затонулих у Чорному морі на глибинах понад 200 метрів — там, де велика кількість сірководню дозволяє сподіватися хорошу безпеку як дерева, а й інших органічних речовин: кістки, тканин і , що особливо важливо, папірусу, а також пергаменту. Свідоцтво Ксенофонта (Xenoph, Anab., VII, 5, 12) дозволяє зробити висновок, що на початку IV століття до н.е. твори грецьких письменників були одним із товарів, що ввозилися до міст Причорномор'я, це робить можливим знахідки праць древніх авторів, які можуть значно збагатити наші уявлення про античну літературу. Так само важливими можуть виявитися і знахідки середньовічних рукописів». (В.Блаватський, 1958, 1968)
Хто першим дістанеться багатств цієї підводної «Трої» ХХІ століття і увічнить своє ім'я, як Генріх Шліман?
Сучасна підводна техніка дозволяє проводити пошук та невеликі розкопки на великих глибинах, але у фінансовому відношенні ці дослідження дуже дорогі та технічно доступні лише декільком провідним державам світу.
Водночас, басейн Чорного моря — це територіальні води країн, які не можуть дозволити собі зараз ні технічно, ні фінансово проводити такі дослідження (за винятком Росії).
Думка більшості вчених-археологів країн басейну Чорного моря та їхніх європейських колег збігається — ці відкриття слід залишити нащадкам, які матимуть відповідний рівень дослідницької техніки. Сучасній підводній археології вистачає роботи і доступних глибинах.
Хоча не виключається можливість організовувати у недалекому майбутньому великий міжнародний проект під егідою Європейського Союзу із залученням вчених різних зацікавлених спеціальностей (археологів, геологів, екологів, біологів та ін.). Але, на жаль, не всю цю думку поділяють.
У басейні Чорного моря протягом останніх шести років американськими вченими вже зроблено перші великі відкриття в галузі глибинної підводної археології, і з'явилися перші постраждалі країни, які намагалися не афішувати свої помилки, тим самим дозволяючи іншим наступати на ті ж самі граблі.
Багатьом відоме ім'я американського морського геолога та океанографа Роберта Балларда. Фахівці знають його як дослідника Галапагоської тріщини, де було відкрито геотермальні джерела на океанському дні, що створюють неповторну екосистему Галапагоських островів, і як розробника нових технологій дослідження морських глибин. Широкій публіці Роберт Баллард відомий як людина, яка знайшла уламки «Титаніка», місце загибелі німецького суперлінкора «Бісмарк», потопленого британським флотом у травні 1941 року, і американського авіаносця «Йорктаун», атакованого японцями в червні 1943 року у острова . Потім Баллард періодично з'являється на дослідницькому судні «ENDEAVOR» в акваторії Чорного моря.
У турецьких водах він виявив античні кораблі та руїни стародавніх поселень гарної безпеки, які нібито підтверджують гіпотезу американських геологів про те, що Чорне море утворилося внаслідок всесвітнього потопу. Вся слава першовідкривачів у цих дослідженнях у міжнародній пресі дісталася американським вченим, науковий матеріал був опублікований згодом без співавторства з турецькими вченими, а міністерство культури Туреччини отримало коротку подяку за допомогу у проведенні цих робіт. Після такої співпраці дозвіл на продовження пошуків турецький уряд більше не давав.
Через рік експедиція перебралася до Болгарії з ідеєю пошуку Ноєвого ковчега під прапором океанографічних досліджень. Було знайдено та обстежено античний корабель, але забули включити до складу експедиції болгарських археологів. При цьому на борту судна професора було 30 геологів. Такі дії закінчилися скандалом та видворенням судна Роберта Балларда із територіальних вод Болгарії. Коли він увійшов у турецькі територіальні води, вчені університету Анкари теж звернулися до уряду Туреччини з проханням наслідувати приклад болгарських колег. Місцева преса назвала причину видворення, що не знайшло відображення в англомовній пресі — американські вчені під прапором археологічних та океанографічних досліджень займалися елементарною геологічною розвідкою. За часів Радянського Союзу потрапити до цього регіону для них було неможливо, у наш час незалежні держави і навіть колеги по НАТО теж не хочуть безкоштовно віддавати інформацію про природні ресурси (нові родовища нафти та газу в Чорному морі). Найпростішим засобом стала ідея проведення масштабних археологічних обстежень на судні, оснащеному апаратурою для геологічних та океанографічних досліджень.
У травні 2006 року дослідницьке судно «ENDEAVOR» під керівництвом Роберта Балларда цілий місяць борознило територіальні води України біля берегів Криму під прапором «Археології Другої світової війни». Вчені України та Росії, які працюють за різними науковими програмами вивчення Чорного моря, дізналися про ці масштабні дослідження та «про великі успіхи української підводної археології» від журналістів («Робітнича газета», №82, 9 червня 2006 р.):
«…Оцінку своїй роботі дали організатори експедиції – заступник директора Інституту археології НАНУ Денис Козак та директор Державного підприємства «Департамент підводної спадщини України» Сергій Воронов».
«…Як повідомив Денис Козак, експедиція здійснювалася за фінансової підтримки американської сторони, за неофіційною інформацією, американська сторона витратила на експедицію 2,5 мільйона доларів».
«…Маючи надзвичайно досконалу техніку, він (Роберт Баллард. — С.З.) запропонував нам зробити певні дослідження, які б дозволили нам виявити все те, що знаходиться в акваторії українського Чорного моря. Ми пішли на цю співпрацю»;
«…Баллард був шокований наявністю такої кількості пам'яток на дні Чорного моря. Має з чим порівнювати. Він працював на турецькому узбережжі, болгарському…».
Цьогорічно українсько-американська експедиція завершена, судно, завантажене цікавими знахідками, вирушило додому. Україна від цих досліджень зазнала величезних наукових та економічних втрат у галузі археології, геології, біології, екології, картографії тощо.
Вчені залишилися здивовані. Чи є в Україні державна влада? Де робота міністерств, які займаються питаннями національної безпеки? Хто опікується питаннями захисту наукової та інтелектуальної власності України? Де проект пройшов наукову експертизу? І багато інших питань, серед яких головне — що вивчатимуть майбутні покоління підводних археологів?
Сергій ЗЕЛЕНКО
(керівник Центру підводної археології Київського національного університету імені Тараса Шевченка)
"Дзеркало тижня"
№ 24 (603) Субота, 24 - 30 Червня 2006 року
http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/603/53719/
