Ось так і живемо
Люди, які вперше приїздять до Херсона, часто скаржаться на щось таке, що нам, херсонцям, і зрозуміти неможливо. Кажуть, наприклад, що відразу на вокзалі, вийшовши з поїзда, вони нібито втрачають відчуття часу. І нарікають, що це, нібито, просто нестерпно.
Як приклад, наводять рух міського транспорту. І справді, що таке розклад руху - в Херсоні не пам'ятає ніхто. Тролейбуси можуть іти чередою один за одним, а можуть не з'являтися на очі пасажирам і по півгодини. Коли і на якій зупинці опиниться не може сказати навіть водій. І ніхто особливо не нарікає: головне, тролейбус усе-таки прийшов! А це означає, що колись він тебе все-таки довезе до потрібного місця...
Мені доводилося спостерігати, як бувалі люди розповідають херсонцям про Чехію чи Польщу, де на кожній зупинці висить розклад руху. І якщо у розкладі написано, що автобус № 5 повинен підійти о 15.41, то рівно в цю хвилину він буде на зупинці. Від такої точності в очах слухача з'являється щире обурення, яке межує з переляком: така точність для херсонця нестерпна.
А ще недавно їздив я до Одеси. Відправлення "Метеору", який зараз так рекламують, було призначено на сьому годину ранку. Сів я на своє місце, розгорнув газету і забув про час. Коли чую, шум біля трапу. Hepвова дамочка намагається вияснити, чому це ми стоїмо, якщо вже десять хвилин на восьму. Ще через півгодини дамочка криком сходила, намагаючись пояснити, що у неї зривається зустріч в Одесі, і вона може втратити через це купу грошей.
Вона вимагала негайного відправлення. Матрос щось ліниво бубонів. Ніхто з пасажирів не схвилювався і дамочку не підтримав. Десь ближче до восьмої по трапу піднялася весела компанія з пивом і раками, аж тоді двигуни заревли - і "Метеор" узяв курс на Одесу. Дамочка ще довго сварилася і погрожувала. Виявилося - не херсонка. У інших містах херсонця легко впізнати по тому, що він нікуди не спішить, запізнюється або й зовсім не приходить на ділові зустрічі і потім навіть не вибачається. Бо в Херсоні це норма життя, тут ніхто ні від кого і не чекає пробачень. І якщо люди, які називають себе бізнесменами, домовляються про зустріч у середу о 13.00, то це може бути будь-яка середа о будь-якій порі року. І необов'язково середа. І вже зовсім не обов'язково о 13.00. Просто обоє знають, що колись-таки вони неодмінно зустрінуться.
Про неділові побачення краще взагалі не згадувати, тут панує суцільний хаос. Але всі рекорди б'ють чиновники. Якщо ви хоч раз застали чиновника на місці у призначений ним же час, і він прийняв вас (хай навіть із запізненням на годину) - не спішіть радіти, бо вам це приснилося.
А ви звертали коли-небудь увагу на міські годинники у Херсоні? Символ нашого міста найстаровинніший годинник на башті колишньої ратуші, а нині художнього музею "загубив" обидві стрілки і не показує нічого. Той, що на будинку головпошти, у момент зйомки відставав на 10 хвилин, а 31 серпня взагалі зупинився. Супермодний годинник на зупинці "Площа Свободи" вперто показує чи то 11.50, чи то 23.50 - незрозуміло. Навіть вокзальний годинник хоч на 5 хвилин, а поспішає. У процесі довгих пошуків автору вдалося знайти в Херсоні єдиний вуличний годинник, який завжди показує точний час і не ламається. Це - пам'ятник Джону Говарду, виконаний у вигляді сонячного годинника. Але хто з нас сьогодні про це знає, і хто вміє визначати час за сонячним годинником? Приїжджі люди дивуються: «Як ви так живете?» А отак і живем...
Андрій Матросов
