Поселення на Великому Потьомкінському острові

01.04.2000

За 10 км на південний захід від Херсона між руслами річок Дніпро (Бакай) та Старий Дніпро знаходиться острів Великий Потьомкінський. Зручне географічне розташування острова в дельті Дніпра і було використано тисячу років тому, які оселилися тут людьми.

Поселення часів Київської Русі площею приблизно 3 гектари було відкрито 1972 року запорізьким археологом А.В.Бодянським на південно-східному березі острова; зі сходу та півночі воно було обмежене Пудовою канавою. Досліджуючи невелику ділянку, вдалося виявити залишки кам'яної будови, зібрати підйомний матеріал та зробити датування пам'ятника. Наступного року на цій території були проведені розвідки співробітниками Херсонського краєзнавчого музею І.Д.Ратнером та Н.П.Оленковським.

Вже тоді зрозуміли, що це унікальна пам'ятка археології. Однак, з 60-х років на острові почалося виділення дачних ділянок і при забудові дачники витягали із землі велику кількість фрагментів кераміки та людських кісток. Пам'ятник зазнав варварської руйнації: сягала справа до того, що знайдені людські черепи одягалися на паркани.

І лише у 80-ті роки це поселення привернуло серйозну увагу співробітників Херсонського краєзнавчого музею. Протягом кількох років на острові проводилися розвідки, збирався підйомний матеріал, було проведено шурфування та підводне обстеження. Так було в 1984 року В.П.Билковой проводилася розвідка зі збиранням підйомного матеріалу. В.В.Піпаш, провівши розвідки у 1984 році, виявив ділянку з незруйнованим культурним шаром, на якій наступного року співробітниками відділу охорони пам'яток історії та археології (керівник — Н.П.Оленковський) було закладено шурф. Підводне обстеження Пудової канави проводилося під керівництвом співробітника Херсонського краєзнавчого музею Пиворовича В.Б. членами Федерації підводного спорту (керівник В.В.Петровський).

Були виявлені під водою залишки дерев'яної конструкції - корабля, що затонув, або пристані - але шар мулу в кілька метрів не дав можливості зробити остаточні висновки.

На жаль, планомірні розкопки на поселенні проводити вже неможливо, майже вся територія забудована дачними будиночками та засаджена фруктовими деревами. Зрідка матеріал із поселення надходить до музею. Так краєзнавці А.Мінін та А.Хохлов витягли з дна Пудової канави залишки амфор, обгорілі людські кістки, залишки корабельних дощок і терочник, а 1992 року ними ж були передані в музей матеріали, витягнуті з ями, зробленої під час господарських робіт на одній із дач. Це були людські черепи, залізна сокира, амфора з графіті, точильний камінь та інші предмети.

У 1993 році автором була проведена розвідка із шурфуванням, в ході якої було закладено два шурфи на дачній ділянці, люб'язно наданій Андрєєвою Тетяною Антонівною.

У роботах брали участь А.Хохлов та А.Мінін. Буквально з першого багнета у великій кількості траплялися уламки амфор та інших судин, а на глибині 0,65 метра хаотично розташовані людські кістяки. Розкопки були ускладнені високим рівнем ґрунтових вод. Шурф докопали до глибини 0,8 метра, і яму заповнила вода, хоч і глибше простежувався кістяк. У стратиграфії добре читається однорідність заповнення: з другого багнета і до кінця рівномірна кількість битої кераміки в гумусному шарі, на рівні 0,7 метра простежується світло-сірий пісок. Костяки також супроводжувалися фрагментами амфор, гончарних мисок і глечиків. З фрагментів амфор вдалося склеїти майже цілі екземпляри, що говорить про одноразовість шару. На двох фрагментах віночка та горла виявлено графіті. Там же знайдено риб'ячу луску, ікла кабана. Загалом у двох шурфах було зачищено п'ять кістяків, один із яких дитячий.

Загалом на поселенні знайдено цілі та фрагментовані середньовічні амфори, уламки гончарних горщиків з геометричним орнаментом, мисок і тарілок покритих білою, жовтою, коричневою та зеленою поливою, залізні сокири, мечі, ножі, цвяхи, риболовні гачки, точильні камені, жорна, рибальські кам'яні грузила, фрагмент хреста-енколпіону, а також багато кісток тварин та людських останків.

З виявленого і наявного матеріалу можна з упевненістю говорити, що тимчасові рамки поселення перебувають у межах від X до рубежу XIII століть. Багато дослідників ототожнюють поселення на Великому Потьомкінському острові з літописним Олешшям.

Можна спробувати реконструювати, хоч частково, життя поселення, ґрунтуючись на літописному археологічному матеріалі. Перша згадка Олешшя в Іпатіївському літописі відноситься до 1084 року, де Олешшя - вже добре відомо, і є ласим шматочком для ворогуючих у міжусобній війні російських князів. Союзник Ізяслава Давидовича у його боротьбі за київський престол, Іван Ростиславович (Берладник) захопив Олешшя у 1160 році. І негайно київський князь Ростислав Мстиславович послав своїх воєвод у пониззі Дніпра.

У літописі говориться: «Того ж літа посла Ростислав і з Києва Гюргя Нестеровича і Якуна в насадах на берладники, що бяхуть Олешьє взяли, і що спіткало у Дциня хат і повний узяша».

Безперечно важливе економічне значення Олешшя, як форпосту Київської Русі в пониззі Дніпра — морської брами Києва, зумовлювало зіткнення інтересів Київської Русі та Візантії, яка не бажала закріплення русичів у Північному Причорномор'ї.

Великий торговий центр, місце відпочинку після морського переходу та найважчого та небезпечного шляху через Дніпровські пороги, на шляху «з варягів у греки». Тут зупинялися грецькі купці та царські посли, митрополити, благословенні на Русь.

Можливо і Свята Рівноапостольна княгиня Ольга, після ухвалення святого хрещення була тут. Це ми можемо припускати, але те, що Олешшя було густо заселене і те, що серед жителів були християни, не викликає сумнівів, як і те, що основним заняттям, окрім торгівлі, у остров'ян було рибальство і полювання, ремісничі промисли, що підтверджується розкопками. У Дніпрі було багато риби, а на острові, вкритому дубовими гаями, було багато диких тварин. Про географію торгових зв'язків говорить велика кількість різноманітних знахідок: від візантійських і херсонських амфор, давньоруських мисок і глеків, поливної середньовічної кераміки до залізної сокири новгородського типу. Придністров'я, Корсунь, Сурож, Константинополь, Новгород, Київ та інші російські міста – ось неповний список торгових зв'язків Олешшя.

Загинуло поселення, швидше за все, на рубежі XIII століття, населення було перебито одноразово і ймовірно без чоловіків. Поселення збезлюднило і більше ніколи у такому вигляді не відновлювалося. На острові виявлено матеріали і пізнішого часу, але це поодинокі знахідки, що не дають можливості припустити, що на поселенні відродилося життя в колишньому обсязі.

Сумна доля пам'ятника археології - поселення на Великому Потьомкінському острові. Крім планомірного руйнування пам'ятника забудовою, садівницькими роботами, існує ще небезпека від любителів-шукачів, переконаних у великій фінансовій цінності знахідок. Внаслідок непрофесійних робіт, порушується культурний шар та гинуть предмети, що мають велику наукову цінність.

І сподіватимемося, що ця цінна пам'ятка історії періоду Київської Русі на Херсонщині дочекається своїх дослідників і ще не одна таємниця буде прочитана вченими.

Шкроб О.Б.
Журнал «Літопис Причорномор'я» № 4 Херсон 2000

Напишіть свій коментар

Ваше ім'я

E-mail (не буде опублікований)

* Текст повідомлення

Введіть число, яке Ви бачите праворуч

Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.