Ой чиї ж то воли
| Ой чиї ж то воли По горі ходили? «Ой то ж того чумаченька, Що ми втрьох любили». Що перша любила - Правду говорила, А друга любила - Перстень подарила, А третя любила - Білу постіль слала, Білу постіль слала Та й причарувала, Як летіла зозуленька, Через сад кувала... Ой на горі жито, І в долині жито, - Під білою березою Чумаченька вбито; Ой убито, вбито, Затягнено в жито, Червоною китайкою Личенько прикрито. Приходить дівчина З карими очима, Та підняла китаєчку - Та й заголосила... Приходить другая, Та вже не такая - Та підняла китаєчку, Та й поцілувала... Приходить ще й третя З рубленої хати: «Було б тобі, вражий сину, Нас трьох не кохати!» «Ой Боже ж мій, Боже, Де мій милий дівся? Ой чи його звірі з'їли, Чи він утопився?.. Якби звірі з'їли, То б ліси шуміли; Якби утопився, То б Дунай розлився...» |
