Підручники з історії пишуться в Херсоні
Кілька штрихів до портрету вчителя-новатора Л.М.Жарової.
Більше десятка підручників і навчальних посібників зі світової і вітчизняної історії видала у Москві, Санкт-Петербурзі, Казані, Мінську, Києві у співавторстві з іншими науковцями вчитель історії Херсонської гімназії № 20 Людмила Миколаївна Жарова. Я наведу приклад лише одного, найбільш типового відгуку на один з цих підручників: "Ця робота носить яскраво виражену ознаку новаторства і не має до цього часу аналогів ні у вітчизняній, ні, наскільки рецензентові відомо, у світовій історіографії". А далі підпис — заслужений діяч науки Російської Федерації, доктор історичних наук, професор інституту загальної історії Російської Академії наук С.М. Пожарська.
Пам'ятаєте таку думку з Біблії: "Немає пророка у своїй вітчизні"». Тож і утверджувати свій талант Людмилі Миколаївні пришилося переважно не на рідній землі, а в далекій Москві. Саме там через "Учительскую газету" помітили її заявку на написання підручника "История Отечества" (спільно з херсонкою І.А.Мішиною). Й такий підручник невдовзі з'явився друком у поважному московському видавництві "Просвещение"... і тут же був заборонений для викладання у навчальних закладах України. Втім, незважаючи на цей прикрий факт, робота мала великий успіх у школах Росії та Білорусі, була перекладена білоруською і татарською мовами.
Шкода, що останнім часом в освіті почали зростати небезпечні тенденції до вихолощення нетрадиційних предметів гуманітарного спрямування, продовжуються скорочення штатів, хронічні невиплати заробітної плати. У 20-й гімназії прийшлося відмовитися від спецкурсу Л.М.Жарової, за яким і досі сумують учні. Та Людмила Миколаївна сповнена оптимізму і енергії, натхненно проводить уроки і додаткові заняття зі своїми старшокласниками, а вечорами (і ночами) пише нові підручники. А ще бере активну участь у республіканських і міжнародних науково-практичних
конференціях і семінарах.
Не безхмарною видається мені доля вчителя-новатора Л.М.Жарової, адже були на її шляху і заборона написаних нею підручників, і негативні відгуки на її концептуальні погляди, і неможливість дати дітям те, що залишається за межами звичайного уроку. Але вона твердо обстоює власну позицію: історичну свідомість слід виховувати у дитини з сім'ї, з дитячого садка, з 1-го класу; розглядати історію України без світового контексту — нонсенс; будь-які історичні підручники повинні мати цивілізаційний, культурологічний і екологічний підходи; людину в історії слід розглядати з точки зору біологічної, природовідповідної, а потім вже соціальної.
Поміркуйте над цим на дозвіллі і ви зрозумієте, що з Л.М.Жаровою важко не погодитись.
Анатолій Крат
"Ефір".- 01.01.2000
