Печатка
Відбиток на м'якому матеріалі (глина, віск, сургуч, папір тощо) або самі предмети з вигравіруваними на них зображеннями, за допомогою яких робиться відбиток. Печатка використовується для підтвердження оригінальності документа і волі особи, що видає акт або робить будь-яке розпорядження. Печатка була ознакою влади, предметом, який символізував особисту гідність або засвідчував певні правовідносини.
Перша відома печатка запорожців була надана їм польським королем Стефаном Баторієм у 1576. Це була срібна печатка круглої форми. Найдавнішою з відомих печаток, що збереглися у вигляді відбитка, є печатка гетьмана Григорія Лободи, поставлена ним на універсалі від 31.8.1595 до мешканців сіл Кунян і Колоденського, які відмовились коритися запорожцям. Це була круглої форми печатка, в середині якої на фігурному, знизу загостреному щиті вирізано козака в довгому, нижче колін, жупані, шароварах і чоботях. Високу, струнку постать козака зображено з поворотом ліворуч у три чверті, на лівому плечі - мушкет із широким ложем і коротким стволом; у правій руці він тримає витягнуту з піхов шаблю. Таке зображення озброєного запорожця (чи на урочистій варті, чи на бойовому посту) зустрічається аж до зруйнування Січі 1775. Починаючи від часів гетьмана Гаврила Крутневича (1603), козак на печатках зображався на ходу, поверненим у півпрофіль, із шаблею при боці та з рушницею па лівому ремені.
На гетьманських печатках Богдана Хмельницького був зображений «лицар-козак зо самопалом» та зроблено напис по краях з лицьового боку: «Печать войска єго королевской милости запорозького».
Під московською зверхністю запорожці мали срібну печатку круглої форми із зображенням козака в гостроверхій шапці на голові, в каптані з ґудзиками на грудях, із шаблею та порохівницею при боці, з рушницею через плече, зі списом, з написом: «Печать славного воіска запорозскога нізового» або «Печать войска єя імператорського величества запорожского низового».
Печатка - це один із клейнодів, і тому вона зберігалася у військовій скарбниці. Як і кожен клейнод, вона належала окремому представникові старшини: військова печатка була приналежністю військового судді; курінна, або паланкова, печатка - курінного отамана або паланкового полковника. Вона надавалися Війську Запорозькому польськими королями, московськими царями та імператорами або виготовлялися самостійно. Старший Війська Запорозького надавав печатки полковникам і сотникам, кошовий отаман - старшині. Курінні печатки надавалися курінною радою, паланкові - кошовим отаманом.
На відміну від круглої військової печатки, печатки паланкові та курінні могли бути не тільки округлими, а й чотири - та багатокутними, і виготовлялися як із срібла, так і з міді, бронзи, латуні. Кожна паланка і курінь мали свою, відмінну від інших, печатку. На них були зображені звірі - леви, олені, коні, або зброя - списи, шаблі, луки, або зірки, місяць, корона, хрести, а також абревіатури - скорочення назв паланок чи куренів.
О. В. Старух
Література: Слабченко М. Запорізькі печатки XVIII ст. //Записки історико-філологічного відділу ВУАН. - Кн. XIX. - К., 1929. - С. 103-109;
Сергійчук В. І. Національна символіка України, - К., 1992;
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1.-К., 1990.
