Літо гріє купіль в річці: —  Хто купатись? Гей, сюди! — Дибуляють по травичці Гусенята до води. А за ними по стежині, Де кульбаби ронять пух, Йде в легенькій одежині Місяць липень, мов пастух. Він здаля гукає літу, Ще й маха брилем своїм: —  Годі, чуєш, воду гріти! Куштувати мед ходім! Квітнуть липи у долині, Бджоли там, аж цвіт бринить. Був на пасіці я нині — Обіцяли пригостить.— Доганяє липня літо, Щоб успіть на медозбір. Пахне сонцем, пахне цвітом, Пахне медом кожен двір. Т. Коломієць