on-line с 20.02.06

Арт-блог

01.08.2019, 10:03

Август-2019

Пахне мелісою й медом   Вранішній чай.   Серпень неждано до тебе, -   Що ж, зустрічай.     Меду прозорі краплини...   В вервиці дні   Мов кукурузні зернини,   Злото-ясні.     Пурпур томату достиглий,   Яблучок віск,   Тихі заграви вечірні,   В темряві зблиск.     Ночі такі баклажанові,   Пісня цикад...   Астри із неба рахманного   Падають в сад.         Літо спекотне дозріло,       Осінь гряде,       Сміло вже бронзове тіло       Холоду жде. Валентина П.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

19.09.2019, 14:12

У Херсоні розпочався проект "Коли книги оживають"

19.09.2019, 11:17

Яскравий потік свідомості Валерія Кописова

16.09.2019, 14:15

«Кронау-Fest»: у Високопіллі пройшов масштабний етно-фестиваль

> Темы > Кино > Из истории херсонского кино > «Під час зйомок я став іншим»

«Під час зйомок я став іншим»

До головної конкурсної програми цьогорічного кінофестивалю «Молодість» увійшла дебютна стрічка уродженця Херсона, 30-річного Дмитра Мойсеева «Такі красиві люди». Герої цієї мелодрами - одна родина та їхня подруга, котрі втекли від цивілізації і оселилися на березі моря. Зйомки картини проходили на Арабатській Стрілці і в Криму, які глядачі можуть легко впізнати на екрані. Натуру ж відтворювали у павільйонах кіностудії ім. Довженка.
Одразу після прем'єри режисер Дмитро Мойсеєв розповів про свою роботу над фільмом читачам «Нового дня».

- Дмитре, чому Ви вирішили стати кінорежисером? Це була мрія з дитинства?
- Взагалі-то я мріяв стати математиком, навіть згодом закінчив мехмат Національного університету ім. Т. Шевченка. А інтерес до кіно з'явився у школі, після перегляду науково-популярного фільму про створення всесвіту. Мене вразило те, як він цікаво був знятий, і я зрозумів, що хотів би бути кінорежисером. Проте на той час я не мав практично ніякого культурного досвіду, не знав літератури, мистецтва, весь час витрачав на математику.
На мехмат я вступив доволі легко, але там практично не вчився, з головою поринувши у театр, кіно, літературу. За часів студентства я прочитав купу книжок, робив це навіть під час лекцій. А після мехмату вступив до Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Вчитися було важко, не завжди я міг знайти спільну мову з викладачами. Але згодом зняв свою першу картину - короткометражку «В мене є друг». У 2009 році вона навіть була показана на кінофестивалі «Молодість» і отримала приз від фонду імені Гайнріха Бьолля. Завдяки цій нагороді я почав працювати над сценарієм нової стрічки, а потім шукав гроші для зйомок. Шукав довго, поки не вдалося отримати підтримку від держави, яка повністю профінансувала роботу над «Такими красивими людьми» в розмірі близько 6 млн. гривень.

- Як виникла історія цієї картини?
- Деякі персонажі були взяті з інших моїх незнятих сценаріїв. Сама ж історія виникла під час роботи. Всі чотири роки, які я їй присвятив, були наповнені неймовірним згустком енергії, від якої я звільнився лише вчора, після прем'єри картини.

- Знаю, що під час зйомок у Вас було чимало проблем, на кіностудії ім. Довженка вам встромляли палиці в колеса. Що допомогло вистояти і довести справу до кінця?
- Задум і розуміння того, що не варто робити заздалегідь неправильні речі. Фільм, звісно, недосконалий, поступається багатьом стрічкам, які я вважаю своїми улюбленими. Проте, якби я побачив «Такі красиві люди» чотири роки тому, то сказав би: «Ось саме так я й хотів би зняти цей фільм!».

- Ви знімали картину на кіноплівці. Чому це було так важливо для Вас, адже зараз практично все кіно знімається на цифрових носіях, а кінотеатри майже перестали працювати з плівкою?
- Тому що я бачу шалену різницю між плівкою і цифрою. Зняте навіть на найкращу цифру кіно можна завжди відрізнити від знятого на класичний носій. Тож коли я захищав свій проект під час презентації для отримання державного фінансування, мені довелося пояснювати, навіщо мені плівка. Я розповів щось про художньо-естетичну складову і, мабуть, пояснив усе так, що питань з цього приводу ні в кого більше не виникало.

- Дмитре, моїм землякам цікаво, коли вони зможуть побачити фільм у прокаті? Чи відомо, коли він вийде на екрани наших кінотеатрів?
- Навіть не знаю. Говорити про це зарано, оскільки на «Молодості» була показана поки що єдина, виготовлена з пилу з жару копія стрічки з англійськими субтитрами. Зараз я сподіваюся на подальшу фестивальну долю картини і водночас радий, що прем'єра відбулася на «Молодості», бо це вдома, на рідній землі.

- Скільки тривали зйомки картини?
- Знімальних днів було дуже мало - лише 25. До того ж, затягнулося спорудження декорацій, виникли проблеми під час натурних зйомок на Арабатській Стрілці. Робилося все в авральних умовах. Наприклад, сцену застілля на березі моря ми знімали покадрово протягом семи днів. Оскільки це був жовтень, то кожного ранку вирішували, що зніматимемо, виходячи з прогнозу синоптиків на той чи інший день.

- Картина вийшла дуже теплою, людяною, ніжною. У житті Ви такий же?
- На жаль, ні. Такі риси в мене є, проте під час зйомок з'явилися ознаки іншої людини - більш жорсткої. Тепер я можу спокійно комусь сказати в очі свідому брехню, що раніше для мене було абсолютно неприпустимим.

- Вас самого ці зміни не лякають?
- Скоріше, мені це неприємно, хоча й з'явилося не просто так. Якщо від цього залежатиме, буде знятий мій фільм чи ні, вдасться мені отримати бажаного актора на ту чи іншу роль або ж ні, фільмуватиме його саме той оператор, який мені потрібен чи ні, то я можу спокійно збрехати.

- Ви щаслива людина?
- Так. Напевно, так. Досі головним днем мого життя було 25 жовтня 2009 року, коли пройшла прем'єра першого фільму, який я теж довго і дуже складно робив. Тепер я взагалі пам'ятаю дуже мало, що було зі мною до того. А другий важливий день був учора, коли відбулася прем'єра фільму «Такі красиві люди». Вона поставила велику крапку у моєму житті.

- Після прем'єри я спілкувався з різними глядачами, думки і враження не співпадали. Одним фільм дуже сподобався, інші категорично його не сприйняли. Ви готові до того, що хтось його критикуватиме?
- Звичайно. Навіть із друзями-режисерами ми так само полярно дивимося на одні й ті самі картини. Після перегляду якогось фільму хтось може сказати: «Це - шедевр!», а інший вийде з зали розчарованим. Таке буває. Якщо ж фільм комусь категорично не сподобався, то чому ж вони не вийшли з зали під час перегляду? Навіщо витрачати свій час на те, що тобі не подобається?

- Чи є нові задуми для наступних фільмів?
- Є, але задумами це можна назвати дуже умовно. Вони з'являться лише тоді, коли почнеш серйозно працювати над якимось сценарієм. Проте говорити про все це зарано. Знаєте, я таким спустошеним прокинувся сьогодні вранці, треба трохи відпочити, прослідкувати за друком копій свого фільму і лише потім працювати над чимось новим, шукати підтримку для втілення подальших задумів.
- Дякую за інтерв'ю!

Олег Батурін
«Новий день».- №48 (5095).- 28.11.2013.- стр.20

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.