on-line с 20.02.06

Арт-блог

22.12.2021, 11:41

Але згадати потім ріки ці і монохром засніженої крони, цю лінію рядка і оборони, цю риму, як троянду у руці.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новости региона

23.02.2022, 16:07

Гончарівка запрошує на майстер-клас із пластилінової анімації

23.02.2022, 15:54

У Xepcoнi пpoxoдить oблacний чeмпioнaт з кaйт-флaїнґу

23.02.2022, 15:47

Дванадцять років з дня створення парку "Олешківські піски" на Херсонщині

> Темы > Визуальное искусство > Фотоискусство Таврии > Підводна одіссея талановитих херсонців

Підводна одіссея талановитих херсонців

Ще одне підтвердження тому, що у царині мис­тецтва Херсонщина все впевненіше покидає про­вінційну гавань, — фотоальбом подружжя Миколи і Марини Стрекаловських «Тарханкут — грань двох світів». Вперше в Україні (!) світ побачило повнокольорове видання, на сторінках якого — знімки, зроблені у підводному царстві, у да­ному випадку — легендар­ного мису. Безперечно, це подія не лише минулого року. У «Тарханкуті... » біль­шість мистецьких робіт на­лежить заслуженому ху­дожникові Міжнародної федерації фотомистецтв (EFIAP), члену Спілки фотохудожників України Ми­колі Стрекаловському. Та автори видання знайшли у ньому місце і своїм «підводним» побратимам — Ігорю Вертьолкіну і Сер­гію Денисову, чиї роботи — теж шедеври.

Варто бодай побіжно обмовитися про сам Тар­ханкут. Це таємничий, над­звичайно красивий навіть під час літньої спеки куто­чок західної частини Кримського півострова. Об його скелясті береги вже понад 200 мільйонів років тому плескалися хвилі Тетису — праісторичного океану. Океан цей теж за­лишив по собі загадкову пам’ять. Але ж є «грань двох світів» — диких і донині степів і Чорного моря. Чи­мало сміливців намагалися знайти її, ступити на неї, грань свідомого і... нере­ального. І нерідко ставали жертвами своєї допитли­вості. Недарма мис у пам’­яті мореходів — півострів печалі. При цих рельєфних вапняних берегах і скеляс­тих урвищах в штормову і туманну погоди гинули ко­раблі...

І лише після катастрофи судна, що прямувало з Одеси у Євпаторію далеко­го 1937 року, на Тарханкуті з’явився знаменитий маяк. Поруч з ним, на дні морському і в землі — реш­тки життя, що теж приваб­лює подорожніх. Шукачі пригод і незвичайних фоторакурсів знову і знову повертаються у цю «при­вілейовану» місцину (Тарханкут у перекладі з тюрк­ської — «місце, наділене привілеями»). Та повернемося до фо­тоальбому. «Тарханкут — грань двох світів» — це й степова ковила з ароматом античності, і пам’ятний знак «Іхтіандр», і залишки амфор, і просто таки каз­кові риби (скорпена, дра­кончик, султанка, мор­ський язик). Ця книга — знахідка і для іхтіологів, хоча автори завбачливо за­уважують, що це «... не пут­івник і не наукове дослід­ження».

Справді, це таки мис­тецький шедевр, супро­воджуваний неакедімізованим історичним текстом, а також неспішною, мов течія у штиль, розповіддю про підводні гроти, бухточ­ки, мешканців підводного світу, занесених до Черво­ної книги України. Під обкладинками ви­дання вмістилося понад два десятиліття мандрів у прекрасне, кілометри підводних стежок, сотні відзнятих у екстремальних умовах фотоплівок. Подорожуючи сторінками фотоальбому, серед прозорих вод, численних гротів, раптом натрапляєш на найглибший україн­ський музей. Уявіть собі на 13-метровій глибині «Алею більшовиків». Тут Ленін «бесідує» з Марксом, а візниця «Легендарної та­чанки» наче пропонує їм промчатися з вітерцем підводним царством!

Вловивши нашу цікавість, Микола Стрекаловський пояснює:
— Десь у 90-х роках минулого століття хтось поставив на Тарханкуті перше погруддя Леніну, спрямувавши його погляд на... Туреччину. Та якийсь вандал відбив вождю голову. Відтоді цей і нові пам’ятники перекочували під воду.

Вдивляючись у портре­ти класиків марксизму-ленінізму, які мирно спосте­рігають за безтурботною маячнею рибок, мимоволі пригадуєш кадри славно­звісного фільму «Титанік». Та знімки Миколи Стрекаловського, Ігоря Вертьолкіна і Сергія Денисова по­вертають до дійсності Тарханкута, до «грані двох світів», щоб залишити у пам’яті назавжди «вільну чарівність степів, скелясті береги і загадкові морські глибини» (Марина Стрекаловська).

Ярослава Бурачек
«Новий день».- 17.02.2005.- стр.19

 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.