Пішки з Німеччини - минуле та сьогодення етнічних німців Херсонщини
Автор фото Тетяна Назаренко
Лариса Дворнікова, голова Херсонського міського центру німецької культури
З Херсонщиною пов’язано багато історій про життя видатних представників німецької національності. Проте більшість поселенців були простими, небагатими людьми. Історії їх життя, побуту, традицій по дрібницях збирає Херсонський міський центр німецької культури. В музеї організації побувала Тетяна Назаренко.
Старовинні фото, література, предмети побуту, національні костюми та цікаві історії про етнічних німців – все це зібрано в музеї Херсонського міського центру німецької культури. Його очільниця, представниця Ради німців України на Херсонщині Лариса Дворнікова розпочинає розповідь про своїх земляків з часів Катерини ІІ, коли почалося заселення ними земель Північного Причорномор’я:
«Більшість поселенців йшли з Німеччини пішки, а своє майно везли на возах, - розповідає Лариса Миколаївна, - на шляху вони влаштовували карантини, приймали пологи, ховали померлих. Налагоджувати господарство доводилося самотужки на необжитих місцях. Проте колонії швидко розвивалися. Так, німецька колонія Кронау, нинішнє Високопілля, спочатку була маленьким поселенням. Через 15-20 років після її створення навколо утворилося вісім дочірніх колоній. На початку минулого століття тут вже жили тисячі німців, а селище Кронау стало однією з найбільших колоній, утворених на території нинішньої Херсонщини».
Значна кількість німців оселилася поряд зі шведами у колонії Альтшведендорф ще при Катерині ІІ та заснували поселення Зміївка (Шлангендорф). Згодом поряд виросли ще два поселення: Мюльгаузендорф та Кльостендорф. Пізніше всі чотири населених пункти об’єднали в один мультинаціональний, тож німці вважають Зміївку і своїм селом також.
Там відбудована лютеранська кірха і живуть німці, які досі розмовляють рідною мовою:
«У нашому центрі працюють мовні асистенти з Німеччини, яким дуже цікаво спілкуватися з місцевим населенням, - ділиться Лариса Дворнікова, - адже вони є носіями мовних діалектів. До речі, Шлангендорф перекладається як Зміїне село, тобто це і є Зміївка, яка пролягає на велику відстань уздовж узбережжя Каховського водосховища. Відомі на всю Україну Асканія Нова та Хорли також засновані німцями».
Поселенці переважно займалися сількогосподарською діяльністю: вівчарством, вирощуванням овочів, фруктів, винограду, виноробством. Багато господарів утримували винні підвали, млини, кузні.
Старовинні предмети німецького побуту зберігаються у музеї
Лариса Миколаївна проводить до музею. Саме тут можна побачити і навіть доторкнутися до старожитностей вікової давнини. В кутку скромно стоїть старовинний німецький струнний музичний інструмент – цитра.
Далі - старі столики з давніми документами, книгами, фото. Тут є метрики, які давали при народженні лютеранам, ноти початку 20 століття, старі книги, написані готичним шрифтом, зокрема, і дві німецькі Біблії, 1907 та 1910 років випуску.
Є тут і старенька швейна машинка Zinger, ручна прядка з веретеном, прилад для прання одягу, схожий на український рубель, іржава німецька каска часів ІІ Світової війни та ще безліч різноманітних дрібничок, а ще старих фотокарток.
На одному із давніх знімків, вік якого сягає 20-х років минулого століття, – типовий німецький будинок. Фото було зроблено на Запоріжжі, проте Лариса Дворнікова говорить, що схожі оселі ще збереглися в нашій Зміївці.
Будівля одноповерхова і дуже довга, на багато дверей. Окремі входи були до приміщень для батьків, дітей, домашніх тварин, до клуні та сараю, тощо. Як правило, кожен німецький господар будував міцний підвал. Його викопували в землі, обкладали камінням, при цьому стеля була у вигляді арки.
Ще на одному фото бачимо більш сучасні фото цвинтаря. Справа в тому, що Центр німецької культури займається реставрацією надгробків на Херсонському меморіальному кладовищі. «Ми знайшли фотокартку, її нам надав херсонський колекціонер та історик Сергій Макаров, і так ми змогли відновити пам’ятник на похованні. На жаль, не обходиться без актів вандалізму. Так ми якось вже реставрували надгробок капітана Грімма (1862). Але коли прийшли цього року – то не знайшли його. Комусь знадобилася невелика мармурова біла колона (близько 60 см). Могила розташована в глибині кладовища. Цю колону ледве змогли підняти троє дужих чоловіків. Не зрозуміло, як її можна було так непомітно вкрасти. Ймовірно, хтось спокусився на білий мармур», - розповідає Лариса Миколаївна.
Центр проводить також догляд за кладовищем німецьких військовополонених у Херсоні. Тут поховано понад 600 осіб, більшість з яких - німці, також є австрійці, чехи. Це кладовище розташоване в Шуменському мікрорайоні, поблизу вулиці Нафтовиків. Колись було ще одне поховання, в парку Херсонська фортеця, біля телевізійної вежі. Лариса Дворнікова розповідає, що під час розкопок виявилося, що загиблі, а це більше 50 людей – імовірно німецькі офіцери та льотчики. Всі були загорнуті в парашути. По завершенні розкопок останки перевезли та перепоховали в Кропивницькому.
Протягом минулого століття чисельність німців на Херсонщині значно зменшилася
Ще на початку минулого століття територія Херсонщини була густо заселена німцями. Та до наших днів їх чисельність значно скоротилася. «В Асканії Нова, взагалі, налічується лише три сім’ї етнічних німців, - приєднується до розмови керівник молодіжної організації Херсонського міського центру німецької культури, гід-перекладач Юлія Богдан: - Все це пов’язане, в першу чергу, з економічним аспектом. Але й ті одиниці, які залишилися, зберегли свою мову та традиції. А від’їжджати не бажають через те, що ця земля стала для них рідною, тут пройшло їх життя, поховані батьки та пращури».
Згідно з даними останнього перепису населення, станом на 2001 рік, в нашій області проживало близько 1400 етнічних німців.
Наразі в Україні діє дві великі організації, що об’єднують етнічних німців. Це Асоціація Німців України, до складу якої входить і Херсонський центр німецької культури, та Всеукраїнське об’єднання німців України «Відергебурт». Головним координуючим органом, який представляє інтереси етнічних німців в Україні, є Рада німців України (РНУ).
Діяльність Центра німецької культури полягає в підтримці етнічних німців Херсонщини та популяризації німецької мови і культури. В Центрі діє «Школа третього віку», де літні люди мають можливість спілкуватися, вчити німецьку мову, підтримувати один одного, ділитися досвідом. Етнічним німцям, народженим до 1953 року, надають матеріальну та медичну допомогу.
«Ми багато працюємо в історичному напрямку. Завдяки матеріалам зібраним ініціативною групою німецького центру змогли створити два ролики «Німецька спадщина Херсону» - розповіла Лариса Дворнікова. Крім того, Центр має Молодіжну філію при ХНТУ, де проходять різноманітні заходи, під час яких молодь має можливість спілкуватися з однолітками Німеччини.
Регулярно проводяться різноманітні фестивалі, такі як Дні німецької культури, Кронау-Фест, Маленька Баварія у великому Херсоні. Також Центр бере участь в усіх заходах міського рівня, присвячених Дню Європи, Дню міста, Дню толерантності, тощо.
Херсонський центр німецької культури є мовною школою-партнером Гете-інституту, єдиною в нашій області. Тут працюють курси для усіх бажаючих вивчати німецьку мову та культуру. Проводиться тісна співпраця з освітніми закладами Херсона (національним технічним університетом, Державним університетом, школами, Бібліотекою імені Олеся Гончара, дитячою бібліотекою імені Дніпрової Чайки) та з міжнародними організаціями: Червоний Хрест, DAAD.
Неабияку підтримку діяльності Центру німецької культури надає Федеральне міністерство внутрішніх справ, будівництва і комплексного територіального розвитку Німеччини через Благодійний Фонд «Товариство Розвитку», а також меценат - підприємець з Німеччини Хельмут Шрайнер.
Тетяна Назаренко
Джерело інформації: Газета "Вгору", 24.06.2020
