on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829   

Новини регіону

22.02.2024, 12:32

Затримували російські військові, але Херсон не залишив. Історія рок-музиканта Дмитра Галютдінова

До повномасштабної війни рок-музикант та відеоінженер у театрі. Під ...
19.02.2024, 18:38

У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” Романа Бондарчука

  У Берліні відбулася світова прем'єра фільму “Редакція” ...
19.02.2024, 18:32

"Тренуємось періодично, але це лише початок". Як у Херсоні відновлює роботу естрадно-циркова студія "Jin Roh"

Естрадно-циркова студія "Jin Roh" відновила тренування у Херсоні. ...
> Туризм, відпочинок, розваги > Херсонський обласний краєзнавчий музей > Чому в Херсоні немає вулиці імені Віктора Гошкевича?

 

Чому у Херсоні немає вулиці імені Віктора Гошкевича?


Сьогодні в обласному центрі є 8 Польових, 8 Верьовчиних, 10 Західних, 22 Текстильні та цілих 34 Східні вулиці! Напевно, свого часу у радянській державі не знайшлося достатньої кількості доблесних людей, на чию честь їх можна було б назвати. А «місцеві» імена здавались надто дрібними та незначними, щоб зберігати про них пам'ять...

Продовжуючи тему минулого номера «Суботнього випуску» про місцеві родзинки – повернення старих імен вулицям та чергову хвилю їх перейменувань, необхідно згадати про людину – зберігача історії міста, яка жила в Херсоні наприкінці XIX – на початку XX століть. Про Віктора Івановича Гошкевича та його дітище – херсонський музей старожитностей.

Задовго до приєднання Північного Причорномор'я до Росії ці землі були цілком заселені і обжиті ще з періоду пізнього палеоліту, тобто з кам'яного віку. І хто тільки не мешкав тут! Кіммерійці, скіфи, сармати, елліни, гуни, алани, турки, татари, козаки... Знала ця земля стародавніх аріїв, сліди яких знаходять на Чонгарі, і великого литовського князя Вітовта, який заснував на місці сучасного Берислава митницю. Цими місцями проходив відомий стародавній шлях «з варяг у греки». Народи, що з давніх-давен населяли Північне Причорномор'я, залишили тут пам'ять про себе. Численні, незабутні сліди: стародавні могили та зруйновані часом таємничі городища.

Втім, із приєднанням до Росії, заснуванням Херсона та «цивілізованого» заселення цих земель почалося варварське та цілеспрямоване знищення пам'яток давнини. Залишки древніх стін були будматеріалом для нових споруд. Численні кургани розкопували у пошуках скарбів, назавжди знищуючи «не представляющие ценности» для невігласів зразки давньої культури та побуту. Недосконалість існуючого законодавства та наплювальне ставлення до своєї історії дозволили протягом століття, доки тривала подібна вакханалія, значно скоротити історичну цінність причорноморських степів. Багато селянськихспільнот в період вимушеного зимового неробства займалися планомірною розкопкою курганів та стародавніх городищ. Знайдені скарби переплавляли, або продавалися на переплавку і втрачали свою історичну цінність.

З повною відповідальністю можна стверджувати, що до початку ХХ століття не залишилося б, мабуть, нічого цінного в степах області, якби 1890 року в Херсоні на посаду секретаря губернського статистичного комітету не було призначено 30-річного уродженця Києва Віктора Гошкевича. Випускник відділення історико-філологічного факультету Київського університету, опинившись на Херсонщині, був уражений великою кількістю археологічних артефактів, які щороку відшукуються в цій землі. Професійний інтерес до вивчення знахідок став основою для створення колекції, що швидко поповнюється.

Лише через 5 років, у 1895 році, колекція археологічних старовин Гошкевича була вже досить цінними зборами, від яких не відмовився б і найсерйозніший музей Європи. Це зрозуміли й у сусідній Одесі, де вже існував археологічний музей. Професор Новоросійського університету Деревницький, який відвідав Гошкевича, спробував отримати цінну колекцію і навіть заручився для цього згодою місцевого губернатора Веселкіна. Однак підлеглий владі губернатора чиновник Гошкевич хоч і насилу, але дітище своє відстояв.

До речі, Віктор Іванович і сам ніколи не залишався лише пустим збирачем. Весь свій вільний від основної роботи час він присвячував дослідженню навколишніх земель. Помічниками археолога ставали учні міських та повітових навчальних закладів. З ними він ділився своїми знаннями, розповідав про далекі часи, привчав до уважного і дбайливого ставлення до культур, що пішли в минуле, ходив в експедиції зі збору археологічного матеріалу.

Важко переоцінити просвітницьку діяльність Віктора Івановича і серед дорослих. У тому середовищі, де на цінність археологічних знахідок дивилися лише з боку практичної вигоди. «Думка про непотрібність збирання та вивчення пам'яток старовини настільки міцно засіла в інших головах, що жоден доказ зворотного не допомагає. Під час своїх археологічних розкопок я дізнався, що всі мої робітники та випадкові глядачі-селяни часто тримаються такого переконання…», – розповідав Віктор Іванович. Якої праці варто було йому зламати ці стереотипи, що склалися!

Довгий час Херсонський музей старожитностей не мав власного приміщення та розташовувався у квартирі археолога. Лише після спорудження будівлі громадської бібліотеки (нині це міський РАГС на вулиці 21 січня) три кімнати у ній було виділено спеціально для розміщення експозиції. 31 травня 1898 року відбулося урочисте відкриття Губернської вченої архівної комісії та Губернського археологічного музею.

З цього дня нова установа стала доступною для широкого відвідування різномастної публіки. Причому для іногородніх Віктор Іванович міг відкрити музей навіть у неурочний час. Для цього варто було лише години за дві до відвідин зателефонувати завідувачу та домовитися. Телефон завідувача з належним оголошенням друкували в єдиній на той час міській газеті «ЮГъ», що видається тим самим невтомним Гошкевичем: «Вхід у наукову скарбницю Херсона буде відкрито всім щодня у призначені години, а туристам – у час дня…».

Для всіх категорій населення огляд експозиції з належним поясненням фахівця був безкоштовним. До честі міського управління слід віднести, що жодного разу в ньому не виникало навіть питання про стягнення плати з відвідувачів музею. Можливо, завдяки цьому факту та безкорисливому служінню зберігача історії та невтомного ентузіаста Гошкевича з усієї губернії на адресу музею безоплатно надходили цінні археологічні та палеонтологічні знахідки.

«Багатий і впорядкований музей місцевих старожитностей, що дістався місту задарма, має дивну властивість – рости, не вимагаючи на придбання нових колекцій жодної копійки міських коштів», – так писала про музей херсонська газета «Рідний край». Втім, кожен факт такого дару Віктор Іванович незмінно констатував у своєму «Півдні»: «Від м. Гінзбурга надійшли до музею дві мідні монети... Від пані А.С.Ф. - Стародавній револьвер ... ».

Лише за кілька років збори музею збільшились у десятки разів. Тільки загальна кількість експонатів мюнц-кабінету (монети, монетні знаки та медалі) дорівнювала 3,5 тисяч одиниць. У трьох бібліотечних кімнатах, які займає експозиція, стало тісно. А тут ще бібліотечна рада ухвалила рішення відмовити музею у притулку.

Так як у міста не знайшлося відповідного приміщення для музею, почалося тривале протистояння. Воно мало не закінчилося передачею музею у розпорядження імператорської археологічної комісії чи з'єднанням з Одеським музеєм товариства історії та старожитностей. Добре ще у Міській думі знайшлися «тверезі голови», які не захотіли втрачати «головну родзинку Херсона».

«Археологічний музей – це гордість Херсона. Коли до нас приїжджає якийсь турист і питає: "Що у вас є цікавого?" – ми вказуємо на музей. Наш музей надзвичайно багатий на різні археологічні екземпляри, що становлять “унікос”, тобто єдині предмети у світі!»

І справді, на той час Херсонський музей давнини заслужив уже світову популярність. Для роботи з його експонатами приїжджали вчені з-за кордону, а на одному з археологічних з'їздів, що проходив у Каїрі, херсонському зібранню старовин дали найвищу оцінку.

Підтриманий гласними Міської думи Віктор Іванович виступив на захист свого дітища та музей відстояв. А через кілька років для нього знайшлося підходяще приміщення в будівлі колишньої нічліжки Фальц-Фейна на вулиці Говардівській (нині це будівля обласного управління культури на проспекті Ушакова).

Відкриття музею за новою адресою відбулося 1 серпня 1911 року.

«З того часу за 17 місяців перебувало в ньому 39877 осіб, що становить по 2346 відвідувачів на місяць. Для порівняння: Одеський археологічний музей відвідують 557 осіб на місяць, тобто вчетверо менше».

Під час революційної смути, пограбувань і насильства, що послідувала за ними Громадянської війни Віктор Іванович неймовірними зусиллями зумів зберегти цінні археологічні та історичні збори від пограбування. Нова радянська влада громадянський подвиг вченого оцінила – Гошкевич залишився на посаді хранителя музею, а на початку 1920-х років був удостоєний звання Героя Праці.

Помер вчений 2 березня 1928 року і був похований на міському цвинтарі Херсона. У березні цього року виповнюється 85 років від дня смерті Збирача та Зберігача херсонського музею. За цей період пам'ять вченого вшанували лише тим, що перенесли могилу його та надгробну пам'ятку на огорожу Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Розповідати про заслуги Віктора Гошкевича та його, безперечно, великий внесок у розвиток культури та історії Херсонщини можна багато – для цього замало газетної площі. То невже іменем такої великої людини не можна назвати одну з вулиць-близнюків Херсона?

Олександр Захаров
Джерело інформації: «Субботний Випуск».- № 7 (587).- 08.02.2013.- стор. 13

Публікація першоджерела мовою оригіналу

 

 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.